14 груд. 2012 р.

Зима в яру

      Падає сніг... сніг... — покриває гілки й гранітні плити доріжки, й пачки з-під цигарок, що валються збоку, й порожні пластикові пляшки, які застрягли серед сміття й трави в струмку, — сніг падає й падає на сміття й воно поволі пропадає... зникає з лиця цієї планети й усе довкруг стає білим і непорочно-чистим,  — снігопад немов-би вириває все довкружнє з-від нашої цивілізації й повертає в часи, коли  серед лапатих ялин по нетронутому снігу неквапно ходили бізони, а вовки, поблискуючи в напівтемряві червоними очима, чатували з-за дерев... й вичікували моменту... — або ж переносить яр у казкову паралельну реальність, в якій зловтішні тролі чинять капості добрим ельфам.

13 груд. 2012 р.

Після снігопаду в сквері

Напевне скоро серед цих кучугур снігу облаштує собі берлогу ведмідь. Подружиться з алкашами, які вічно кучкуються тут на лавочках, і будуть разом лякати на майданчику дітей.

12 груд. 2012 р.

Снігопад

   На невеличке Немішаєве випало забагато снігу. 
    А це ж іще не вечір. На вечір обіцяють хуртовину й знову сніго... снігопад...


24 лист. 2012 р.

Вибори минули... — хай живуть вибори!


    Ще не висохли печатки на «мокрих» протоколах, ще в лісопосадках не догоріли кипи бюлетенів з позначками за «неправильні» партії й окремих кандидатів, ще залишалися непобитими мітингувальники в Первомайську, а члени окружних виборчих комісій незашуганими, — як політикам і довкругполітичній братії щодо цих виборів уже все стало зрозумілим. Влада при владі, опозиція в опозиції.
     Ще споживала країна телесеріал «Окружна виборча комісія № 213», як почалися розмови про наступні вибори, президентські.
     Й куди зараз не ткнися — всюди президентські вибори.

16 лист. 2012 р.

Правда і телеправда


     Померанчева революція асоціюється в мене не в останню чергу з рухливо-синьою заставкою новин 5 каналу. Зараз я телевізор практично не дивлюся, що тільки ввечері вмикаю дітям мультики на «2+2». 
     Одного разу за час виборчої кампанії таки вмикнув 5 канал. В «аналітичній» передачі після вечірніх новин мав узяти участь мій колишній друг, який висувався в депутати від Об’єднаної опозиції по одному з київських округів. Відверто кажучи, мені було мало діла до передвиборчих сутяг між об’єднаними опозиціонерами й ударівцями, хотілося подивитися, як там друг. Чи живий-здоровий, чи бува не зачахнув під тягарем політичної боротьби й не схуднув нанівець.

14 лист. 2012 р.

Вічно живий Ющенко


     Якось я й не сумнівався в тому, що опозиція не складе мандатів.
     Коли окремі новообрані депутати рішуче й твердо заявили, що готові відмовитися від здобутого, зубами вирваного місця в парламенті, а лідери трьох опозиційних сил на мітингу постановили, що обнулять списки, — хотілося, як Станіславський, вигукнути: «Не вірю!»
     Й коли Яценюк пішов «перетирати питання» з Шаповалом до його кабінету, в той час, як тисячі мітингувальників переминалися з ноги на ногу на майдані біля ЦВК, а потім повідомив з трибуни про «перемогу» — перевибори на п’яти округах — хотілося слідом за російськими літературними критиками позаминулого століття, які після виходу роману Достоєвського «Бедные люди», проголосили: «Новый Гоголь явился!» — проголосити й собі: «Новий Ющенко явився!»

12 лист. 2012 р.

Янукович і "Морской змей"


   Були недавно в лісі — нічого там не здохло.
     Парламентські вибори минули. Й події поки що розвиваються за сценарієм, який неважко було спрогнозувати.
     Партія регіонів забезпечила собі більшість у новому парламенті й тепер переймається створенням коаліції. Не сумніваюся, що це завдання буде виконано успішно, навіть якщо комуністи й почнуть каверзувати. Уже заблищали очиці в багатьох фронтовиків-тиловиків і ударених в передчутті мільйонів баксів, що мають їм відвалити за перехід до більшості.
     У цьому зв’язку видається логічним запитання: а якого хріну Януковичу було влаштовувати спектакль у «проблемних» округах? Перед телекамерами, перед усім світом порушувати закон? Чинити очевидну й однозначну несправедливість?..
     Через кілька днів після виборів склалася ситуація, яка мала б влаштувати обидві сторони.

30 серп. 2012 р.

Шахи й нинішня влада


       Останнім часом узявся грати з залізякою в шахи (Chess Titans уже вбудовані в «сімку»). На сьомому чи восьмому рівнях залізяка самовпевнений і нахабний, як нинішня влада. Мовляв, я тебе наскрізь бачу, й усі твої куценькі плани переді мною, як на долоні, й нічого ти мені не зробиш, й нікуди від мене не подінешся, й нікуди не сховаєшся, й фотошоп не допоможе, — зач-чавлю махиною свого інтелекту.
     Й справді, якщо взятися розігрувати класичний захист, позиційно штовхатися в центрі чи втягуватися в боротьбу за окремо взятого пішака, то партія, вважай, програна. Програна вона й тоді, коли починаєш оборонятися.
     Залізяка давить, як танк, понурий і невідворотний, — і рано чи пізно додавить.
     Але якщо наплюєш на теорію й, покладаючись більше на інтуїцію, а не на прорахунок, сміливо й безоглядно підеш в атаку, — то залізяка валиться в раз, роздзенькуючи всі свої колесики й пружинки.

14 серп. 2012 р.

Пишу в блоґ українською зі смартфона Sony Ericsson Xperia Mini Pro

   
     Кілька років носився з ідеєю завести собі мобільний пристрій, на якому можна було б нормально працювати з українським тестом. Робити нотатки, вести щоденник, чи то навіть працювати над романом. Або ж поїхати на політичну акцію в столицю чи з дітьми в ліс, зробити пару знімків, написати кілька абзаців тексту й опублікувати в своєму блоґові. Ну й збулася мрія. Пишу даний текст зі сматфона Sony Ericsson Xperia Mini Pro з висувною клавіатурою. З блоґом, бачу, все складається нормально, навіть відповідна прога для гуглівського Блогера в Маркеті знайшлася. Знімки поки не роблю, ще не освоїв фотокамеру, але відповідний значок в меню бачу і це лише справа часу. Також поставив два текстових редактора й по ходу виберу, який кращий. Слава Богу, все чудово і все досить зручно.
     Тепер справа - за бажанням щось писати.
     До речі, після останнього оновлення Андроїда, на апаратній клавіатурі з'явилися українські літери й набирати український текст, як бачимо, цілком прийнятно.
Продовження теми тут.
Published with Blogger-droid v2.0.6

12 серп. 2012 р.

От кого треба в депутати!..

Боксер Усик
    Усю дорогу в парламенті цього скликання одна й та ж сама пісенька: опозицію побили й проштовхнули закон. 
     У новинах бачимо одну й ту ж картинку: "Швидка допомога" біля дверей Верховної Ради... закривавлені обличчя опозиціонерів... розірвані рубашки… — й переможні обличчя Волкова, Тадеєва, Саламатіна й компанії.
     Харківські угоди пройшли проламуванням черепів і носів опозиційних депутатів, блокування трибуни з приводу справи Юлії Тимошенко було розігнане стільцями, під мовний закон напівпритомних парламентаріїв під руки виводили з зали… Так загадати: всі надзвичайно важливі для України закони приймалися владою під мордобій.
     Живемо в бандитській державі, в якій діють бандитські закони — включно з парламентом — хто кому морду набив, за тим і правда.

20 лип. 2012 р.

Про вовка під катком і мадам Кошкіну

вовк і каток     Упродовж останніх років владна машина нагадувала каток, за кермом якого сидить водій понурий і трохи недоумкуватий, але такий, що діло своє знає й давить уперед… давить… — й ніщо, здавалося, не здатне його зупинити.
     Стояли на розвилці усміхнені європейські гості, запрошували до себе, а він знай собі давить уперед… — перекривала дорогу Юля на легковушці, навіть салон не залишила, настільки була впевненою, що каток зупиниться, — продавив легковушку, — повибігали на дорогу люди, стали щось кричати… руками розмахувати… — а каток собі суне далі.
     Уже й сумнівів не лишалося, що дістанеться таки й до парламенських виборів, прочавить нашвидкоруч зібрані опозиційні барикади й посуне далі.
     Й надії не було…

9 лип. 2012 р.

Зелений ви-и-и-их!

Крики "вперед" й окрики "стій"

джура     Як там "Джура"?
     Хлопець зі стрижкою «під оселедець», який став відомий виразом обличчя й балончиком зі слізогінним газом, під струменем якого беркутівці падали, як мухи?
На десяту годину ранку його викликали до прокуратури.
     Вийшов звідти, ні?..
     Як розповідав він в коментарі УП, під Українським домом була «гарна бійка», він отримав в обличчя сьозогінним газом, відступив убік… став кашляти… — як хтось простягнув йому балончик: «Джуро, тримай!» — й усе, що було далі, бачимо на фото.
     Протестні акції останнього часу відбуваються по одному й тому ж сценарію. Політики закликають людей прийти й висловити свій протест з того чи іншого важливого приводу. Виголошуються запальні промови. Починається штовханина з міліцією. Відтак політики оголошують, що акція завершена.
     Й далі вже кожен зайнятий своїм: політики підраховувати рейтинги, а учасники лікують травми й ходять на допити в міліцію.

25 черв. 2012 р.

Обмочений Майдан і "європейські цінності"

FBL-EURO-2012-ENG-SUPPORTERS     Обидві футбольні збірні вчора на Олімпійському нагадали київське «Динамо» недобрих часів. Немов-би аура цього стадіону примушувала італійців й англійців примудрятися не забивати з найвигідніших позицій і лупити м’ячем по Бесарабській трибуні, як молодий Шацьких.
     Зате столична публіка могла сповна намилуватися «цивілізованою Європою». Моя дружина з дітьми вчора теж були в Києві, тож я настійливо радив завітатати на Хрещатик і подивитися на «свято футболу».
     Добре, що дружині достало житейської мудрості не поїхати.
     Діти уникли психологічної травми від п’яної горлатні, запахів пива й сечі й чоловічих членів на центральній площі столиці.

17 черв. 2012 р.

Чорний кіт, відповідальний за плин життя...


     Якщо хтось надумає мені дзвонити по домашньому, нехай має на увазі, що в той момент на телефоні може спати чорний кіт Марсик.
     Я зовсім не натякаю на те, щоб мені по домашньому не дзвонили, просто хочу морально підготувати людей знайомих і незнайомих до можливих несподіванок.
     Ще нічого, коли хтось з однокурсників захоче спитати сакраментальне: "Ти як?" — з друзями розберуся, але якщо директор поважного видавництва, припустимо, потелефонує з пропозицією видати роман і замість затишного й погідливого "Алло" почує грюкіт, лайку й котяче мявкання? — конфуз може статися.

14 черв. 2012 р.

Недоладно-щирий голос надії


вболівальники     Після того, як закінчилася трансляція матчу, пішла довкругфутбольна бодяга на «Україні»: напружені й завмерлі впродовж кількох секунд ведучі враз зайшлися щирою й невимушеною (на «общєдапступном» язикє) радістю з приводу перемоги.
Щоб не псувати собі настрій, вимкнув телевізор і вийшов на вулицю.
     З-від селищного будинку культури долинали крики й дудіння труб, потім на мить усе стихло й гримнула співом «Ще не вмерла Україна». Горлали щосили, не в лад, високих нот не уникали. Старанно доспівали гімн, залунали оплески й знову зайшлися труби, вигуки, «речівки»… Потім долучилися автомобільні гудки. Й тривало це довго, до півдругої ночі точно…
     Справді, ще не вмерла Україна…

Двері в літо - 2