Щодо прапора мені пригадалося одне з фантастичних оповідань Станіслава Лема. Герой потрапив до дикого племені на іншій планеті, й тубільці так його полюбили, так стали шанувати, просто обожнювати, — що прив’язали до жердини й носили як прапор. Під час релігійних свят поклонялися йому, а на війні він надихав плем’я на перемогу.
Юлія Тимошенко перетворюється для опозиції на прапор. Ним розмахують туди-сюди, особливо не переймаючись, як йому, прапорові, нагорі в жорсткому вітрі. На тлі мовних баталій і з’ясувань, здали лідери опозиції закон, чи просто просрали, непомітною пройшла інформація про те, що в суді, де має відчутися новий процес над Тимошенко, для неї зводиться скляна клітка з топчаном.
Тим часом Арсеній Петрович, як для революційного романтика, цілком прагматично й успішно перебирає на себе партію «Батьківщина». Під контроль людей «Фронту змін» переходять місцеві осередки «Батьківщини», ширяться чутки про те, що невдовзі парламентську францію Тимошенко очолить людина, лояльна до Яценюка. Наступний етап — партійний з'їзд. Можна передбачити, що бізнесмени, які продовжують підтримувати Тимошенко, але вже втомилися від постійного тиску влади, з полегшенням перейдуть під крило «конструктивного» опозиціонера Яценюка — й обличчя не втратять, і влада втихомириться. Прям таки рейдерське захоплення партії а ля Королевська й соціал-демократи.
Результати останніх опитувань від Центру Разумкова (найменш брехливого з усіх соціологічних контор) дають катастрофічну для опозиції картину: 27.6 за Партію регіонів, 25.6 за «Батьківщину», 9.7 за Кличка, 7.1 за Компартію, 4.6 за Королевську, 3.1 за «Свободу». Я ні на йоту не сумніваюся в тому, що Кличко й Королевська домовляться з януковичами. Про комуністів і мови не йде.
Скажете, соціологи соціологами, вони перед кожними виборами стеляться під владу, — всенародне ж волевиявлення подасть справжню соціологічну картину в Україні.
Я в тому сумніваюся.
На кількох попередніх виборах я помітив (не знаю, чи помітили інші, принаймні, ця тема достатньо не прозвучала) технологію влади по фальсифікації виборів. Вона проста: фальсифікуються соціологічні дослідження, відтак екзит-поли, й уже під ці результати підганяються результати голосування на виборчах дільницях і по Україні в цілому.
Й усе, як мовиться, в ажурі. Ніякий західний лібераст й не тявкне. Екзит-пол — це ж свята демократична корова.
Купити кілька соціологічних контор не так складно й дорого. Принаймні, дешевше, ніж кілька тисяч спостерігачів на виборчих дільницях. Хоч і це — завдання для влади посильне. Й ітимуть вони, обидва завдання, дружно, як парочка Самсон і Варварочка.
Тому я не став би зневажливо ставитися до результатів соціологічних досліджень. Вони є передвісниками майбутніх результатів виборів.
А купити «конструктивних» фронтовиків значно легше, ніж затятих юльків.
Сумно.
Невже «необ’єднана» Тимошенко, — сама, без нікого, лише з «Батьківщиною», ну може ще з Народною Самообороною, — взяла б на виборах менше 25 відсотків? Менше 30 відсотків?.. Невже не достане півмільйона партійців (по словах Турчинова, 600 тисяч), щоб знайти кілька тисяч спостерігачів? Чи не достане?.. Не достало ж на акції в підтримку Тимошенко... Гарна мені партія. Таку й не шкода Яценюку віддати...
А що, по-своєму логічно.
...Коли кілька років тому Тимошенко взялася за коаліцію з Януковичем, мені відразу стало зрозуміло — це помилка. Її хочуть дискредитувати й «кинути». Так і сталося. Й, зрештою, ця помилка й призвела (не в останню чергу) до поразки Тимошенко на президентських виборах. Хоча Юлія Володимирівна не раз повторювала, що вона не сумнівається в правильності того рішення. Така вона в нас, Юля, непохитна.
А зараз зрозуміле: злиття зі «Фронтом змін» — це помилка. Замість того, щоб взяти свої голоси по-максимуму, а потім уже домовлятися про коаліцію в парламенті, можна й вибори програти й, узагалі, без партії залишитися.
Чи до того й іде?
Вибори будуть програні, «Батьківщина» перейде під контроль Яценюка... — принаймні, та частина партії, що прийшла до Тимошенко з прагматичних міркувань, — при Юлі ж залишиться ядро відданих, «ідейних» прихильників, — і з нього буде формуватися нова політична сила? З якої й почнеться відродження України?..
Може, це не Тимошенко чи Турчинова воля, — а Божа воля?
Між тим Яценюк з екрану телевізора Яценюк піднесено вигукує: «Цією країною буде гордитися кожен українець! Перемога в наших руках!»
Не сказав тільки, в чиїх саме, «наших».
Немає коментарів:
Дописати коментар