Вибори минули... — хай живуть вибори!

    Ще не висохли печатки на «мокрих» протоколах, ще в лісопосадках не догоріли кипи бюлетенів з позначками за «неправильні» партії й окремих кандидатів, ще залишалися непобитими мітингувальники в Первомайську, а члени окружних виборчих комісій незашуганими, — як політикам і довкругполітичній братії щодо цих виборів уже все стало зрозумілим. Влада при владі, опозиція в опозиції.
     Ще споживала країна телесеріал «Окружна виборча комісія № 213», як почалися розмови про наступні вибори, президентські.
     Й куди зараз не ткнися — всюди президентські вибори.

Ностальгія

     Часто сниться селище, в якому народився, й уві сні все не так, як насправді. Від залізничної станції до технікуму ходить трамвайчик. В деяких снах з'являється метро з трьома станціями. Південна околиця, де інститут, перетворюється на величезний мікрорайон з багатоповерховими надсучасними будинками. Інколи поруч розташовується непролазний сад з темними озерами, які до-вго обходити.
     Особливо часто й ув різноманітних варіаціях фігурує яр, що перетинає селище, — з тихими вуличками й маленьким ставком.
     Коли потім наяву потрапляєш туди, немов-би опиняєшся у напівсні.

Правда і телеправда

     Померанчева революція асоціюється в мене не в останню чергу з рухливо-синьою заставкою новин 5 каналу. Зараз я телевізор практично не дивлюся, що тільки ввечері вмикаю дітям мультики на «2+2». 
     Одного разу за час виборчої кампанії таки вмикнув 5 канал. В «аналітичній» передачі після вечірніх новин мав узяти участь мій колишній друг, який висувався в депутати від Об’єднаної опозиції по одному з київських округів. Відверто кажучи, мені було мало діла до передвиборчих сутяг між об’єднаними опозиціонерами й ударівцями, хотілося подивитися, як там друг. Чи живий-здоровий, чи бува не зачахнув під тягарем політичної боротьби й не схуднув нанівець.

Вічно живий Ющенко

     Якось я й не сумнівався в тому, що опозиція не складе мандатів.
     Коли окремі новообрані депутати рішуче й твердо заявили, що готові відмовитися від здобутого, зубами вирваного місця в парламенті, а лідери трьох опозиційних сил на мітингу постановили, що обнулять списки, — хотілося, як Станіславський, вигукнути: «Не вірю!»
     Й коли Яценюк пішов «перетирати питання» з Шаповалом до його кабінету, в той час, як тисячі мітингувальників переминалися з ноги на ногу на майдані біля ЦВК, а потім повідомив з трибуни про «перемогу» — перевибори на п’яти округах — хотілося слідом за російськими літературними критиками позаминулого століття, які після виходу роману Достоєвського «Бедные люди», проголосили: «Новый Гоголь явился!» — проголосити й собі: «Новий Ющенко явився!»

Янукович і "Морской змей"

   Були недавно в лісі — нічого там не здохло.
     Парламентські вибори минули. Й події поки що розвиваються за сценарієм, який неважко було спрогнозувати.
     Партія регіонів забезпечила собі більшість у новому парламенті й тепер переймається створенням коаліції. Не сумніваюся, що це завдання буде виконано успішно, навіть якщо комуністи й почнуть каверзувати. Уже заблищали очиці в багатьох фронтовиків-тиловиків і ударених в передчутті мільйонів баксів, що мають їм відвалити за перехід до більшості.
     У цьому зв’язку видається логічним запитання: а якого хріну Януковичу було влаштовувати спектакль у «проблемних» округах? Перед телекамерами, перед усім світом порушувати закон? Чинити очевидну й однозначну несправедливість?..
     Через кілька днів після виборів склалася ситуація, яка мала б влаштувати обидві сторони.

Роздоріжжя

      Колись ми з Сашком натрапили на цю розвилку, коли їздили по чорницю.
     Тоді знайомими дорогами ми проїхали до болотця, а далі до чорничника йшли через ліс пішки й вели велосипеди в руках.
     Чорничник виявився вже добряче покоцаним гребінками, але під самим болотцем можна було знайти нетронуті купини.  Робота знайшлася і для сина. Поруч виднілася непевна споруда невідомого призначення — між деревами на висоті близько двох метрів були прибиті колоди, до яких проволокою прив’язані гілки. Я збирав ягоди, Сашко творчо довершував роботу невідомо кого, перетворюючи споруду в хижку, де можна було б при нагоді сховатися від дощу, а то й перезимувати.

Маленькі такі грибочики

   Минула любов моєї дружини до поганок і мухоморів. Ну, майже минула. Тепер, коли ми приїжджаємо в ліс, вона перш за все обстежує довкружній мох на предмет наявності маленьких польських грибочків. А коли знаходить, кличе мене через весь ліс.
     Одного разу прийшов, думав уже лаятися (якраз був надибав грибне місце), - а там сімейка білих грибів.
     Дружина так зраділа, що й сфотографувати забула.