10 лют. 2017 р.

Струмок у зимовому лісі


     Сніг поволі тане, й поволі сповнюється водою й життєвою снагою струмок, який перетинає ліс з краю в край. 
     Хоча й не так "перетинає", як "переповзає"… — вихиляється широкими меандрами в низині між прямими й голими стовбурами дерев, поволі вимиваючи в грунті русло й оголюючи коріння дерев. 
     У спекотну пору струмок можна проминути й не забруднити взуття.
     Невеличке пониження дороги, затхла місцина в папороті й обламках гілок, — й пам'ятають про воду, напевне, лиш понурі жаби й знервовані прудкі вужі. Але після затяжних дощів тут на загальну їх жаб'яче-вужачу радість знову з'являється вода, й за якийсь час там починають плавати пуголовки й маленькі, як черв’ячки, вужики. Однак минає ще трохи часу й вода знову висихає.
      Узимку ж тут все покрите снігом. Зараз він поволі починає танути, але нічні морози ще втримують його, — та не треба бути провидцем, щоби передбачити: скоро мороз знесилиться… й поступиться… — й сніг невпинно почне танути по всьому лісові, й розілляється вода по долині, жахаючи й радуючи жаб і вужів…








Немає коментарів:

Дописати коментар