Повноводдя

     Учора вранці понуро й зловтішно падав густий сніг, — а після обіду почав танути. 
     Видно, в Небесній канцелярії було вирішено, що Україні треба ще трохи додати  води, щоб вона вже по повній освіжилася й омилася, — щоб нестримний бурхливий весняний потік начисто змив з наших душ бруд й остаточно пробудив  від сну.    
     Як би там не було, а вода в льоху вже підібралася до ляди, й став він більше походити на колодязь, — що тільки вода в ньому не прозора й чиста, якась мутна, — напевно, від гнилої картоплі й проржавілих кришок на банках з дорогоцінним чорничним і малиновим варенням.

     Ще з місяць тому я намагався вичерпувати звідти воду, потім плюнув.
     Кілька разів був занурювався на глибину, рятуючи залишки картоплі й які-не-які банки з консервацією.
     Що скажу?
     Зворушливі епізоди в "Титаніку", де герої промовлять піднесені слова по шию в крижаній воді,  — вони не мають що-най-мен-шого стосунку до дійсності. В таких умовах людина не зможе граматично й стилістично правильно вибудовувати слова.
      Й не пригадаю, щоб у минулому в льоху надміру набиралася вода. Наша ділянка знаходиться на пологому схилі, звідки вода поволі стікала до невеличкої балки, в якій по весні з’являвся струмок. Зараз на тому місці котеджі й котеджі, — й від балки й струмка нічого не лишилося. Й нема куди сходити воді, й стоїть вона по городах до теплих днів.     А колись, видно, струмок й не пересихав зовсім, і вливався в річечку, що протікала поруч у яру. Й утворювали вони долину, серед якої стрімко височіли дуби й сосни, — й перетинала її алейка, що спрямовувалася від залізничної станції до поміщицького маєтку Остен-Сакенів.      
     Саме по ній, видно, погожого теплого ранку 1911 року веселою й святковою гурбою пройшли чиновники, священники й заможні міщани — від станції й далі — на церемонію заснування сільськогосподарської школи. Взявся її будувати кмітливий і багатий селянин Андрій Кулик, який придбав графський маєток — таким чином, видно, піднімав своє реноме. Старовинний парк, що розташовувався біля палацу, поволі спадав до повноводної річки, через яку був побудований місток — шириною в чотири плеча, — й вів до городів і теплиць. Зараз він палацу Остен-Сакенів зосталися одні  руїни, а заснована Куликом школа стала коледжем при Національній академії аграрних наук України. По тій давній алеї й нині щоранку спішать студенти на заняття.     Ще не так давно в струмок був чистим і водилася в ньому дрібна риба. А зараз пересихає й живиться, видно, лише стоками з каналізацій. На території, де розташовувалися озерця, з яких він брав початок, зараз зводиться новий мікрорайон.    
     Та по весні, в повноводдя, розливається знову — наче згадуючи, як людина в передсмертну годину, — проминуле життя.