21 квіт. 2013 р.

Після лісового апокаліпсису

     Можна собі тільки уявити, як одного дня чи ночі в кінці грудня, коли сніг невпинно падав і падав, — почали валитися в лісі дерева.
     Напевне, вони почали ламалися й падали в приблизно в один час, коли вага снігу на кронах перевершила можливість стовбурів і гілок їх утримати, дерева затріщали по всьому лісові, почали валитися одне на одне, — сосна, на яку впало дерево, теж починала тріщати й падати... на інше дерево, яке теж тріщало... й падало, вивертаючи з-під замерзлої землі коріння... — страшенний тріск і гул стояв по всьому лісові, — здавалося, весь ліс здригався й починав валитися. Можна собі тільки уявити, як почувалося тоді диким тваринам, — зайцям, лисицям і кабанам, — серед усеоб’ємного лісового апокаліпсису.


     Але минуло кілька місяців, сніг поволі розтанув і зараз серед понівеченого лісу спроквола пробуджується життя. Зацвіли "котики", повсюди пробивається трава й шалено розцвірінькалися птахи. Мурашки збирають з "котиків" солодкий пилок, а комашки й жучки ув’язають в смолі, що проточується зі свіжих соснових ран.
     Де життя продовжується, а де й закінчується. Одна з того відрада — за кілька тисяч років зі смоли, в якій зав’язли комахи, буде янтар.






Немає коментарів:

Дописати коментар