26 черв. 2013 р.

Про морозиво

     Пам’ятаю, в перші роки подружнього життя ми з дружиною купували на двох відерце морозива. Й брали шоколадку й ділили її по-чесному навпіл.
     У ті часи комп’ютер ще не поглинув кожного з нас, як зараз, — ми дивилися якийсь фільм по телевізору, байдуже який, а то й обходилися зовсім без нього. Нам вистачало одне одного, щоб почувати себе гарно й затишно в цьому житті, й не хотілося чогось іншого. Окрім, звичайно, морозива й шоколадки.
     Потім у нас з’явилися діти й стали на законних підставах претендувати на свою частку морозива. Тож довелося купувати вже не півкілограмове відерце, а кілограмову "ковбаску". Але ділимо, як і раніше, на рівні частини, — щоправда, вже на чотири. Додаємо звичну шоколадку, та полюбляємо більше варення власного виробництва — малинове, вишневе або ж чорничне. Нинішнього літа, до речі, вже з’явилася нова партія.

21 черв. 2013 р.

Озеро під лісом


   Колію грунтової дороги, якою ми їдемо до озера на галявині лісу, обсіли метелики. Як тільки наближаємося, здіймаються в повітря, кружляють довкруг і повертаються до своєї багнюки.
     Що їх там приваблює — невідомо, напевне, висмоктують якісь свої поживні  речовини.  
     Такі елегантні... вишукані створіння... — й до багна ласі.
     Утім, не хотілося б судити про природу з точки зору наших, людських, уявлень. Зрештою, й мед, до якого ми, люди, ласі, бджоли виготовляють тим способом, що десяти разів ковтають і відригують нектар.
     Гм-м.
     Я до того, що вирішили ми навідатися до озера на галявині лісу, про що яке вже якось писав у цьому блогові.

16 черв. 2013 р.

Ромашкове поле

     Поле, на пагорбах якого, як я переконаний, знаходяться прадавні кургани, заросло ромашками. Що тільки на вершинах прогалини, — напевне, від глини, якою була втрамбована основа курганів. Не буду стверджувати, що там, на полі, й справді маються кургани, — але на гуглівських картах, до того ж різного часу, гарно проглядаються жовтаві плями, начебто від глини...
     Та й, скажіть, як наші предки могли залишити поза увагою найвищу точку довкружньої місцини, та ще й на полі?..
     Які ще маю аргументи?
     Та в офіційному «Переліку пам’яток історії й археології, що знаходяться на території Бородянського району», значиться, що за кілометр на південний захід від Немішаєвого знаходиться курганна група 1-3 тисячоліття до нашої ери.

12 черв. 2013 р.

Жук-рогач

     На асфальті вулиці величезний жук-рогач протистояв усьому світові. На лівому крилі в нього виднілася дірочка. Видно, був він атакований шпаком чи горобцем. Жук відстояв себе, виставивши роги, й прогнав велетенського птаха. Відтоді він продовжив боронитися від курей, котів, людей, велосипедів, а також легкових і вантажних автомобілів. Довелося забрати його, поки не загинув у нерівній боротьбі. 
     Поклали його на траві біля клумби. Сподіваємося, жук-рогач облишить з усіма боротися й буде просто жити й насолоджуватися життям.

9 черв. 2013 р.

"Полові" проблеми

     З дружиною в мене все гаразд. У мене проблеми з підлогою.
     Нещодавно з-від щілини між стіною й підлогою виросли два білих гриби. Не "боровики", ні,  — дві біленькі поганки на тоненьких ніжках.
     Попри те, що ми в сім’ї шанувальники грибів, навіть мухоморів і поганок, про що свідчать знімки в цьому блогові, — довелося кинутися на кухню за ганчіркою й рішуче винищити "грибне царство".

7 черв. 2013 р.

Кидаю курити

     У тезах уже продумав замітку:  "Як я кинув курити". За власною методом. Але спершу треба кинути, а потім уже методом ділитися...
     Такі справи.
     Я так же курити кидаю, як і нинішня українська опозиція з владою бореться. Розмови, плани, компроміси й перетирання. А коли діло доходить до кількох цигарок на день і треба робити наступний крок — повністю відмовлятися від куріння, — йде відкат назад. Перетирання й пошук компромісів. Точно так же, як після парламентських виборів, коли опозиції треба було жорстко відстоювати результати в "проблемних" округах, — не входити до парламенту, вивести людей на вулицю, — Яценюк почав з Шаповалом перетирати. Зрозуміло, не входити до парламенту — крок нелегкий. У вибори гроші вкладені. Усі втомилися. Так. Але крок був необхідний. Інакше люди зневіряться й не будуть більше всерйоз опозицію сприймати. Тоді вивести людей на вулицю, наприклад, на акцію "Вставай, Україно!" буде о-ой, як важко...
     Про що я був? Про те, що курити треба кидати. Здоров’я нема ніякого.
    

2 черв. 2013 р.

Шпаченя

      Зайшов у хвіртку, дивлюся: по двору бігає шпак. 
      Швидше, шпаченя.
     Жовтороте, якесь сіре, пір’я не блищить і не переливається, як у дорослих шпаків. Годоване таке шпаченя й зовсім не зашугане. В заростях папоротника й барвінка не ховалося. Бігало по двору, махало крильцями, намагалося злетіти. Спіймати його виявилося не дуже важко.
     Знайшли йому кілька черв’яків, поклали біля клюва. 
     Не взяло.
     Відпустили на город, нехай стрибає далі, вчиться літати. Подбали тільки, щоби чорний кіт Марся й інші коти тут не вешталися. Може, й виживе.