23 січ. 2014 р.

На Майдані 22 січня. Протистояння

     Коли на метро доїжджав до Хрещатика, жінці поруч подзвонили на мобільник. Вона поговорила, відтак звела голову й промовила:
     — Беркут наступає на Майдан.
     Хтось перепитав, чи справді, — вона відповіла, що так, справді, вже пройшли Грушевського й ідуть далі.
     Людей у вагоні було небагато, принаймні, значно менше, ніж у неділю, коли чимало хто їхав на Майдан на віче й проштовхнутися не можна було. Кожен продовжував поводити себе так, як і поводив, — хто читав, хто слухав музику в навушниках, хто просто сидів і дивився поперед себе.

20 січ. 2014 р.

Народне віче 19 січня

    Людей зібралося багато, мабуть, найбільше з-від першого грудня. Чимало хто прийшов у прикольних касках-масках і таких інших кастрюлях на голові. Однак веселого й піднесе-ного настрою, як на минулих віче, не відчувалося. Навіть фотографуватися не хотілося.
     У довкружньому просторі немов-би зависло питання: «Що далі?»
     Після того, як «копитні» закони пройшли вервечкою прийняття-підписання-опублікування, очікувалася відповідна реакція лідерів опозиції. Що, мовляв, закони є незаконними, — ну й далі все, що належить сказати.

17 січ. 2014 р.

Майдан перед бурею

     Перші дні після Нового року видалися досить спокійними. Встановилася тепла, майже весняна погода, часто моросив дощ.
     Я кинув курити.
     Тим часом на Майдані танув сніг у мішках, якими торувалися барикади. Мішки поволі чорнішали, й сам Майдан бруднішав. Під барикадами й довкруг урн на Хрещатику збиралися гори пакетів зі сміттям.
     Хтось з френдів на Фейсбуці написав про свої враження від відвідання Майдану. Як тільки він проминув барикаду, до нього кинулися охоронці й стали просити закурити. Він віддав усю пачку й ще кільком самооборонцям дав гроші на цигарки. Також тикнув купюру в скриньку біля Будинку профспілок. Додому повертався в пригніченому настрої.
     Складалося враження, що через тиждень-другий Майдан розшарується-розсмокчеться сам по собі.

12 січ. 2014 р.

Про революцію й боротьбу з курінням

     У мене тут своя революція — кидаю курити.
    На другий день після Нового року викурив дві цигарки. Увечері можна було дозволити собі ще й третю, — та стримався. Ходив туди-сюди по двору, вдихав на повні груди повітря, — й на якийсь момент вирізнилося майбутнє, в якому я прокидаюся рано вранці в гарному настрої й повним сил. Очищені легені справно подають кисень до мозку й м’язів. Й усе мені вдається й на всіх напрямках.
     Зворотня ж перспектива видавалася похмурою. Мутна голова... невпинний кашель зранку... понурий біль у грудях... — й найменшої надії на те, що все саме собою налагодиться колись.

5 січ. 2014 р.

Революційний сюр

    Часто сниться рідне селище, й сниться Київ, — в тому числі Печерськ і Маріїнський парк, з якими чимало чого пов’язане в житті. Уві сні все видається не таким, як насправді. На місці парку — дикі хащі, а з метро "Арсенальної" веде крутий,  і небезпечний ескалатор, — й десь там, під землею, знаходиться напівпорожня станція, звідки зрідка й кудись, невідомо куди, відходить поїзд з одним вагоном.
     Й зараз, коли потрапляю в революційний Київ з постапокаліптичними барикадами й заставами, здається, що опиняюся в напівсні.

1 січ. 2014 р.

Наближення Коней

     Хтось у Фейсбуці написав, що Коні вже йдуть, але чи готова Україна їх прийняти? Як мені здається, Коні до нас вже завітали й Україна їх прийняла. Погідлива космічна енергія відчувалася в очах мільйонів людей, які вийшли на Майдан. Інша справа, що не готовими їх прийняти виявилися лідери опозиції, які звикли вже жити при нинішній владі й за нинішніми законами.
     Сподіваюся, що Коні завітають і до мене, — й сповнять енергією й натхненням. Чимало чого ще зробити треба в цьому житті й на багатьох напрямках.
     Принаймні, кинути курити.