Колорадське горе

     Сусід на своїй ділянці вже травить колорадських жуків оприскувачем. У нас же на городі поки що нема чого травити. Якщо якийсь колорад необачно й залетить на нашу картоплю, його тут же чекає викрадення.
     Як мовиться, клин клином вибивають.
     Відчуваю зловтіху, коли на щось, що надто вже нахабно когось тиранить, знаходиться свій тиран. 
     У мене проти жуків є власний засіб— корисливий хлопчик-п’ятикласник.

     Ну, не такий уже «корисливий», просто молодому чоловікові, особливо на початку літніх канікул, вкрай необхідна готівка. На чіпси й сухарики, на те, щоб у кіоску дівчинку-сусідку чимось пригостити, та й до бабусі в Київ скоро їхати — власні гроші не завадять.
     От я йому й зробив ділову пропозицію: 1 кол. жук — 10 коп., личинка кол. жука — 5 коп, листок карт. з кладкою яєць кол. жука — 20 коп. За один захід на картоплю можна заробити непогані гроші.
     Сашка вже й просити не треба вийти на город позбирати колорадських жуків. Якщо випадає вільна хвилина, він уже там.
     Тепер колоради самі потерпають від невідомої раніше напасті. Популяція на межі вимирання.