31 серп. 2014 р.

Слимаки

     Слимаки на городі дістали.
     Піднімеш будь-якиq овоч — під ним кілька слимаків. За басейном в тіні — слимаки. У кутку на битих цеглинах — слимаки. Чим вони там харчуються, хотів би знати?
     Сидять собі тихенько в тіні, нікуди не повзуть, нікого не чіпають й начебто не проявляють ніяких ознак життя. Варто лиш трохи зачепити, порушити їх світ, — починають виповзати й повзуть у всіх напрямках, витягуючи тоненькі антенки щупалець й ворушачи ними туди-сюди.
     Й куди вони й навіщо повзуть, навіщо витягують свої щупальці, яку-таку інформацію збирають? — прям заправські іншопланетяни.

30 серп. 2014 р.

Про Путіна й Іловайськ

     Пізно ввечері, коли вже лягав спати, натрапив в інтернеті на «Звернення» Путіна до «ополченцев». Хоча на моніторі був лише текст, проникливий голос улюбленого росіянами президента немов-би витав довкруг: українські солдати — люди підневільні, вони не з власної волі прийшли на Донбас, тому він просить ополченців проявити добру волю й відпусти їх додому, до дружин, до дітей…

27 серп. 2014 р.

Ворзельське озеро

     У липні-серпні їздили з дітьми на озеро в Ворзель.
    Час був тривожним і непевнем, — на Донбасі розгорталася війна. Але літо минало, а діти так і не побували на морі, тож я наполіг на тому, щоби хоч на озеро поїздити. Ну й поїздили. Спершу разів з п’ять з дочкою, потім двічі з дружиною й дочкою, потім разів зо три з сином, ну й потім з дружиною, дочкою й сином, — одне слово, кому-кому, а мені відпустка трапилася. Прям таки курорт.

8 серп. 2014 р.

Сектор «D»

     На початку липня натрапив на Ютубі на відео з величезною колоною української армії, що рухалася з Маріуполя на північний схід.
     Знімали з автомобіля, який обганяв колону на шосе, — з сутінок виринали бетеери й беемпе, за ними якісь вантажівки, й знову беемпе, — на броні сиділи бійці в камуфляжі й майоріли на антенах українські прапори.