Дочка все літо мене діймала: «Тату, коли вже прийде зима?» Чого її чекати, зиму, відповідав, — вона прийде, коли належить. Зараз літо, грайся собі, купайся. Влітку свої радощі, взимку будуть свої…
Літо тривало довго й навіть прихопило шматок осені. Але воно проминуло, — й настала осінь, — й одного ранку в листопаді раптом усе виявилося білим-біле від снігу.
Ось тобі й зима, Катюню.
Немає коментарів:
Дописати коментар