Снігова гірка на городі

     Життя прискорюється. Зими змінюються зимами, — була сніжна зима, коли валилися дерева й сніг лежав до початку квітня. Перед тим була зима морозна, коли за двадцять трималося впродовж кількох тижнів й п’ятнадцять сприймалися як відлига. Була «революційна» позаминула зима, коли спершу ледь-ледь припорошило снігом, а потім понуро чорніли й танули снігові барикади, й побоїща 18-20 лютого виглядали аж наче весною…
     А минула зима, «воєнна», видалася в цілому теплою, й слава Богу. У лютому якось вдарив мороз і випав сніг, — й захотілося втримати, що мали. На городі спорудив снігову гірку й кілька днів поливав водою.
     Разів три-чотири діти каталися з неї, — вхопили від зими трохи й свого.

Зимово-лісовий сюр

     Ліс нависав над полем стіною дерев, наче скріпленою розлогими гілками, сніговими заметами й чагарником. Колія дороги стрімко перетинала поле й мала би легко пронизати ліс, проте останній момент вивертала вбік… і ще вивертала… — й стрімко неслася по-над лісом траекторією планети на межі впливу потужного гравітаційного поля. 
     Та якщо перебороти себе й пробратися через повалені дерева… продертися крізь чагарник, — то враз опиняєшся в середовищі спокійному й погідливому.