25 жовт. 2016 р.

Жабомишодрачка

       Сиджу в себе за комп’ютером й чую, як позаду щось шкребеться. Миша, думаю, — але гучно так шкре-шкребеться, — ну, думаю, не інакше, як щур. Десь за кріслом… біля пічки… — й раптом я втямлюю, що повинен побачити те, що шкребеться, якщо гляну за крісло. На якусь мить стримую себе, потім рвучко стаю на ноги, на ходу розвертаючись, упираюся долонями в бильце, зазираю за крісло — й бачу здоровенну зелену жабу.
       Жабисько без поспіху заклигує під пічку, де в темряві мирно догнивають минулорічні гарбузи.
       Переводжу подих.

1 жовт. 2016 р.

Гарні гриби

     Після наших велосипедних вилазок у ліс на кухні тривко пахне грибами. Інколи й чимало привозимо гарних грибів.
     Але є гриби настільки гарні, що ми їх не збираємо.
     Лише фотографуємо.