4 квіт. 2017 р.

Бісерні яйця до Великодня

    Кожен готується до Великодня по-своєму. Моя дружина Олена плете яйця з бісера. Вони слугують неодмінною прикрасою святкового столу. Потім деякі з них  дарує друзям і родичам (одне з яєць, наприклад, поїхало в Німеччину, там було ще комусь подароване й перебуває зараз, напевно, в колекції якоїсь фрау), а деякі залишаються вдома. Таких яєць у нас зібралося вже більше десятка.
     Узагалі бісероплетінням Олена захоплюється років п’ятнадцять. Плете вона з бісера дерева й квіти, кольє, намиста й кулони, інші прикраси, шкатулки, обручі для волосся, чохли для телефону... всілякі дрібнички й іграшкових звірят для малих... серветки... — словом, усього потроху.

     Детальніше з роботами моєї дружини можна познайомитися на її особистому блогові «Мой любимый бисер» .

     Хто заходить до нас додому, здебільшого, запитує: де Олена продає свої роботи й за скільки. Дещо дружина й продала, але переважно дарує, а чимало робіт залишаються вдома. А нехай і залишаться, — вони ж, роботи, як діти — якось спокійніше на душі, коли вони вдома, а не розповзаються по світу, по всіляких там Німеччинах.
     Що стосується заробітку, то перспективнішим, на мою думку, є не продаж робіт, а ведення власного блогу. Представляти свої роботи з бісера, публікувати схеми й майстер-класи. Привертати увагу перш за все тих (переважно це дівчата й молоді жінки),  хто хотів би самому навчитися їх роботи. Одне слово, давати не рибу, а вудку для ловлі риби. Це перспективніше й за великим рахунком це краще, бо поширюєш своє захоплення в цьому світі. А заробляти можна за рахунок реклами й контекстних посилань.

     Але це моя думка, але як вирішить дружина — ще невідомо. Вона ж така людина, що слухати близьких — слухає, а все робить, як вважає за належне.
     Наприклад, вийшла за мене заміж.
     Пам’ятаю, колись я продавав картини знайомих художників на Андріївському узвозі. Через дорогу стояла дівчина з малюнками китайських ієрогліфів і бісерними «фенечками» — мене привабили блакитні очі, фігура й те, що була вона такою, якою є.
     Мала щось своє на душі, Перебувала в собі, — й водночас з Богом, — як, напевно, і я сам.
     Агата Крісті полюбляла в’язати на спицях, коли продумувала свої романи. Про що думає Олена, коли плете з бісера, я не знаю. Я не прагну пробратися в її світ, розтовхуючи все довкруг ліктями й намагаючись переставити по-своєму. Нехай її світ залишається таким, яким є. Та й не дуже туди мені дістатися, якби й захотів, — там вартовий чатує з автоматом.
     Хоча ідею бісерного блогу я їй все ж таки нав’язав :).






Немає коментарів:

Дописати коментар