Струмок у лісі

     Мама розказувала, що колись, за радянських часів, біля цього струмка на таємні богослужіння збиралися члени церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників), й серед них моя бабуся, яка була в церкві дияконисею. Йшли в ліс наче за ягодами чи грибами, а самі збиралися в обумовленому місці... Доводилося чути, що енерґетична сила богослужінь у ті часи, коли віра переслідувалася, була настільки потужною, що над місцем, де вони проводилися, міг здійматися в небо стовп ясно-блакитного світла...
     Господи, дай мені сили.

Хрущі (Страсна п'ятниця)

     Як тільки почало сутеніти, з’явилися хрущі. Гули, як бомбардувальники, повільно й важко перетинали довкружній простір у всіх напрямках. Невпинні, недоладні й відчайдушні. Падали в траву, копошилися, намагалися злетіти. Помирали на бетонній доріжці.
     Смерть невідступно трималася над ними.
     У повітрі їх стрімко перехоплювали ластівки й шпаки, й діти бігали за ними й збирали в банки, й навіть чорно-білі коти... — й ті стрибали й збивали лапами.
     Живуть вони в землі личинками три-чотири роки. Потім якось восени перетворюються на жуків, але ще одну зиму сидять у землі, — й уже по весні, як потепліє, виповзають назовні. Й живуть кілька тижнів, якщо пощастить.
     Злетіти й політати, поки літається, — й оце хрущу життя, й це йому щастя.

Ромашки в полі

        Висока трава на волошковому полі хилиться туди-сюди в поштовхах вітру, — й на тлі блакитного неба вирізняється пагорб, який (й не сумніваюся в тому) залишився від стародавнього кургану.
     Проминули «зелені свята»...

Недільна служба на Майдані

     Кожного разу їду в неділю на Майдан у пригніченому настрої, й кожного разу повертаюся в піднесеному, принаймні, врівноваженому.
     Народні «віче» починають мені нагадувати недільні служби в церкві.
     Кажу це без іронії (ну, майже) ) ні по відношенню до Майдану, ні до церкви. Свого часу я був членом однієї з протестантських церков, тому можу порівняти враження.