Веселка над нашим будинком

     Це я знімав з поля, а там, де веселка підходить до землі, якраз і знаходися наш будинок. Грозова хмара й різнокольоровий промінь з неба.  

Сніг на Пожежній вежі

     На карантині випала можливість поїздити в ліс за монетками.
     Намітив дальній маршрут — до лісництва з пожежною вежею, — аж за Шабельнею й Липовими Рогами, більше п'ятнадцяти кілометрів по Гугл карті.
     Було сонячно й відносно тепло, щебетали птахи й стрибали між деревами косулі, показуючи білі задки, — я нат-тискував на педалі велосипеда, вирулюючи з дорожніх ям, й не хотілося ні про що думати.

Українські роки

     Качнув був цьогорічний британський міні-серіал Years and Years (Роки). 
     Подивився хвилин двадцять першої серії. Щось таке, фантастика — не фантастика, футурологічний екскурс від 2019-го й на наступні років п’ятнадцять-двадцять. 
     У центрі сюжету британська жінка-політик, я так зрозумів, майбутній прем’єр-міністр. Відверта, епатажна, цинічна навіть, — мовляв,  на Ізраїль з Палестиною їй насрати, й таке інше. Перші вибори в парамент програла, далі, мабуть, надолужить.

Невеселі часи

     Вмикав телевізор, бачив Славу Вакарчука. Підстриженого, в костюмі… — в кулуарах Верховної Ради прояснював позицію фракції з приводу голосування за Постанову про продовження дії Закону про особливий статус Донбасу.
     Виглядав як заправський політик і говорив як заправський політик. Що тільки картавив як завше. Так і вчувалися інтонації знайомих пісень.
     «Гівняні, браття, часи настали…»
     Ну, в смислі, «веселі», але такими часи були за Ющенка президента, в епоху протистояння Тимошенко з Порошенком і двохмісячних коаліціад. А нинішні часи аж ніяк веселими не назвеш. Що є дивним. Клоун при владі, а часи невеселі.

Слуга народу

     Не здивуюся, якщо через якийсь час автор і режисер телесеріалу "Слуга народу" росіянин О.Кірющенко, художній керівник Театру Комедії в Москві, отримає високу нагороду з рук Путіна.
     Знищити Україну одним серіалом!..
     Герой Росії, не менше.
     Хоча заслуга в тому не так режисера, як команди гебешних мозкоправів, які впровадили в життя передові технології зомбування населення.

Савченко з гранатою

     Щось ніхто не згадує про Савченко.
     А дарма.
     Не так давно вразила співзвучність епізоду «Слуги народу», де Голобородько розстрілює Верховну Раду, з планами Савченко влаштувати у Верховній Раді побоїще з киданням гранат і розстрілом президента й депутатів.
     Співпадіння? Не думаю.

Три аміго

     Була така американська комедія — «Три аміго» (¡Three Amigos!, 1986). Двадцяті-тридцяті роки минулого століття. Задрипане мексиканське містечко тиранять бандити. Ну й жителі скинулися, хто скільки міг, щоб найняти визволителів. А до кого звернутися? Відповідь — на широкому екрані кінематографа, який дістався й до мексиканської провінції. До непереможних «трьох аміго», які хвацько на конях скачуть, крутять револьвери в пальцях, стріляють, не цілячись, з усіх можливих положень, валять бандитів направо й наліво, до того ж, чудово співають під банджо. Одне слово, герої! Зібрали гроші, вибрали посланця, здається, вчительку, яка поїхала в Голівуд і розшукала акторів, які грали «трьох аміго». Актори якраз були «на мели» й радо погодилися кудись поїхати й десь там, як вони зрозуміли, виступити.