28 серп. 2012 р.

Не знаю, як треба!

     Шанована Олена Білозерська, віднедавна мій френд, ґаслом свого блоґу й інформаґенції обрала: «Знаю, як треба!»
     Не можу це сказати про себе.
     Я розумію, що таким гарненьким жінкам, як Олена, імпонують впевнені в собі чоловіки, й поводити себе в житті належить, як член комісії з фільму «Мы из джаза», пам’ятаєте? — коли його колега показав на вимазаного в сажі члена джаз-банди й спитав: «Це що, негр?» — той упевнено відповів: «Так!»
     До речі, знайомий лозунг: «Так!»

19 серп. 2012 р.

Калюжі в лісі


Інопланетна черепаха

    Я був упевненим, що черепахи в лісі не живуть, а водяться біля озер, річок і всілякої іншої води. Хоча на занедбаній лісовій дорозі, біля якої ми її виявили, було чимало "вічних" калюж, а неподалік петляло русло струмка, в якому вода з’являлася тільки восени й після затяжних дощів.
     Чимчикує собі посуху й прудко пролазить під гілляки, наче заправська змія. Якогось такого дивного зелено-жовтого кольору в  крапинки, а малюнок на панцирі - наче інопланетні символи.
     Пригостили її печивом, відмовилася.

14 серп. 2012 р.

Пишу в блоґ українською зі смартфона Sony Ericsson Xperia Mini Pro

   
     Кілька років носився з ідеєю завести собі мобільний пристрій, на якому можна було б нормально працювати з українським тестом. Робити нотатки, вести щоденник, чи то навіть працювати над романом. Або ж поїхати на політичну акцію в столицю чи з дітьми в ліс, зробити пару знімків, написати кілька абзаців тексту й опублікувати в своєму блоґові. Ну й збулася мрія. Пишу даний текст зі сматфона Sony Ericsson Xperia Mini Pro з висувною клавіатурою. З блоґом, бачу, все складається нормально, навіть відповідна прога для гуглівського Блогера в Маркеті знайшлася. Знімки поки не роблю, ще не освоїв фотокамеру, але відповідний значок в меню бачу і це лише справа часу. Також поставив два текстових редактора й по ходу виберу, який кращий. Слава Богу, все чудово і все досить зручно.
     Тепер справа - за бажанням щось писати.
     До речі, після останнього оновлення Андроїда, на апаратній клавіатурі з'явилися українські літери й набирати український текст, як бачимо, цілком прийнятно.
Продовження теми тут.
Published with Blogger-droid v2.0.6

12 серп. 2012 р.

От кого треба в депутати!..

Боксер Усик
    Усю дорогу в парламенті цього скликання одна й та ж сама пісенька: опозицію побили й проштовхнули закон. 
     У новинах бачимо одну й ту ж картинку: "Швидка допомога" біля дверей Верховної Ради... закривавлені обличчя опозиціонерів... розірвані рубашки… — й переможні обличчя Волкова, Тадеєва, Саламатіна й компанії.
     Харківські угоди пройшли проламуванням черепів і носів опозиційних депутатів, блокування трибуни з приводу справи Юлії Тимошенко було розігнане стільцями, під мовний закон напівпритомних парламентаріїв під руки виводили з зали… Так загадати: всі надзвичайно важливі для України закони приймалися владою під мордобій.
     Живемо в бандитській державі, в якій діють бандитські закони — включно з парламентом — хто кому морду набив, за тим і правда.

4 серп. 2012 р.

Тяжкі роздуми на тлі задушливої спеки

     Часи настали важливими подіями насичені й для політичних аналітиків хлібними: кого включили в виборчий список, кого не включили, кого задвинули… в непрохідну частину, кого послали… на мажоритарку, а кого й узагалі забули, як «інтелігентного слюсаря» Полєсова в «Золотому тільці», пам’ятаєте? Коли змовники ділили майбутні посади й забули про одного з головних засновників і натхненників старгородського відділення «Меча и Орала»?.. Що вдієш, такі вони жорсткі політичні реалії: інтелігентні люди часто залишаються за бортом.
     На вулиці — спека, в політичній атмосфері — задуха…

3 серп. 2012 р.

Погляд з неба

     Коли за часів Кучми взялися щовечора вимикати світло, не залишалося нічого іншого, як виходити надвір і прогулюватися туди-сюди під темним, часто зоряним, небом.
     Гамірливий і нав’язливий телевізор ще тримав якийсь час, я знервовано ходив по двору, позирав на темні вікна будинків і чекав, що зараз, ось зараз вони переможно займуться яскравим світлом і звідкись залунає музика, — але минали хвилини й десятки хвилин, я поволі врівноважувався, зоряне небо трималося наді мною, — й звідкись, здавалось би нізвідки, починали виникати думки на різні теми.
     Й коли зрештою з’являлося світло, бувало, й не біг одразу вмикати телевізор.
     Зоряне небо невідступно трималося наді мною.