Під Гостомельським аеропортом

       Зранку 24 лютого я був шокований новинами про війну, й захотілося поїхати на велосипеді кудись в тихе місце, безлюдне, — пошукати, наприклад, монетки в полі з металошукачем. Було одне місце, де раніше я вже знаходив царські монети, зокрема, пятак Катерини Другої, бронзові каблучки й позолочений ґудзик з орлом, й стара сокира незвичної форми ще була, напевне, вісімнадцятого сторіччя, от. Гарне таке місце, на порослому травою полі поруч з Гостомельським аеропортом.

       Такі справи.

       Мене ще й досі тіпає й переслідує питання: коли підбитий гвинтокрил, кружляючи, падає й летять від нього на всі боки траси — то він відстрілюється чи пускає обманки від ракет?..

       P.S. Про відео якось не подумав, а знімок зробив, коли вже повертався назад.

Веселка над нашим будинком

     Це я знімав з поля, а там, де веселка підходить до землі, якраз і знаходися наш будинок. Грозова хмара й різнокольоровий промінь з неба.  

Сніг на Пожежній вежі

     На карантині випала можливість поїздити в ліс за монетками.
     Намітив дальній маршрут — до лісництва з пожежною вежею, — аж за Шабельнею й Липовими Рогами, більше п'ятнадцяти кілометрів по Гугл карті.
     Було сонячно й відносно тепло, щебетали птахи й стрибали між деревами косулі, показуючи білі задки, — я нат-тискував на педалі велосипеда, вирулюючи з дорожніх ям, й не хотілося ні про що думати.

Українські роки

     Качнув був цьогорічний британський міні-серіал Years and Years (Роки). 
     Подивився хвилин двадцять першої серії. Щось таке, фантастика — не фантастика, футурологічний екскурс від 2019-го й на наступні років п’ятнадцять-двадцять. 
     У центрі сюжету британська жінка-політик, я так зрозумів, майбутній прем’єр-міністр. Відверта, епатажна, цинічна навіть, — мовляв,  на Ізраїль з Палестиною їй насрати, й таке інше. Перші вибори в парамент програла, далі, мабуть, надолужить.

Невеселі часи

     Вмикав телевізор, бачив Славу Вакарчука. Підстриженого, в костюмі… — в кулуарах Верховної Ради прояснював позицію фракції з приводу голосування за Постанову про продовження дії Закону про особливий статус Донбасу.
     Виглядав як заправський політик і говорив як заправський політик. Що тільки картавив як завше. Так і вчувалися інтонації знайомих пісень.
     «Гівняні, браття, часи настали…»
     Ну, в смислі, «веселі», але такими часи були за Ющенка президента, в епоху протистояння Тимошенко з Порошенком і двохмісячних коаліціад. А нинішні часи аж ніяк веселими не назвеш. Що є дивним. Клоун при владі, а часи невеселі.

Слуга народу

     Не здивуюся, якщо через якийсь час автор і режисер телесеріалу "Слуга народу" росіянин О.Кірющенко, художній керівник Театру Комедії в Москві, отримає високу нагороду з рук Путіна.
     Знищити Україну одним серіалом!..
     Герой Росії, не менше.
     Хоча заслуга в тому не так режисера, як команди гебешних мозкоправів, які впровадили в життя передові технології зомбування населення.

Савченко з гранатою

     Щось ніхто не згадує про Савченко.
     А дарма.
     Не так давно вразила співзвучність епізоду «Слуги народу», де Голобородько розстрілює Верховну Раду, з планами Савченко влаштувати у Верховній Раді побоїще з киданням гранат і розстрілом президента й депутатів.
     Співпадіння? Не думаю.