9 лип. 2012 р.

Крики "вперед" й окрики "стій"

джура     Як там "Джура"?
     Хлопець зі стрижкою «під оселедець», який став відомий виразом обличчя й балончиком зі слізогінним газом, під струменем якого беркутівці падали, як мухи?
На десяту годину ранку його викликали до прокуратури.
     Вийшов звідти, ні?..
     Як розповідав він в коментарі УП, під Українським домом була «гарна бійка», він отримав в обличчя сьозогінним газом, відступив убік… став кашляти… — як хтось простягнув йому балончик: «Джуро, тримай!» — й усе, що було далі, бачимо на фото.
     Протестні акції останнього часу відбуваються по одному й тому ж сценарію. Політики закликають людей прийти й висловити свій протест з того чи іншого важливого приводу. Виголошуються запальні промови. Починається штовханина з міліцією. Відтак політики оголошують, що акція завершена.
     Й далі вже кожен зайнятий своїм: політики підраховувати рейтинги, а учасники лікують травми й ходять на допити в міліцію.

     Колись я був поїхав до суду підтримати Юлію Тимошенко. Почалася штовханина, ззаду стали напирати й спрямовувати на міліцію, в омонівців полетіли пластикові пляшки й огризки яблук, хтось став тикати в них древком прапора, жінки істерично закричали: «чоловіки вперед!» — я озирнувся на трибуну й зіткнувся поглядом з одним із відомих опозиційних політиків. Його обличчя було сповнене зневагою. Мовляв, ну давай, «мужичьё необразованное», покажіть, на що здатні. Уперед, бийте ментів, порозкидайте їх на всі боки.
     Зліз би й сам поштовхався, генерал сраний, подумав я у відповідь.
Слід зазначити, що активних протестувальників було кілька десятків, а «космонавтів» кілька сотень. Якби вони отримали команду, змели й замели всіх в один момент.
     Та й не тільки у тому тільки річ, на чиєму боці чисельна перевага.
     Виховання й здоровий ґлузд говорять мені, що міліціонерів бити не можна. Не на зоні ж виховувався — в нормальному суспільстві.
     Це нерозумно й небезпечно.
     Якщо в мене конфлікт з сусідом, я ж не йду дражнити його вівчарку, не тикаю в неї палицею, так же? Й не похваляюся ранами й порваними штанами...
     До того ж, я не відчуваю до них ненависті, до тих хлопців у погонах, — сам колись носив погони. Служба в них така, захищати громадський порядок, — вони мовний закон у парламенті не проштовхували й на Тимошенко справу не фабрикували, — чого їх бити?
     Щоб догодити політику на трибуні?..
     Щоб просто з кимось побитися? Так я ж давно вже вийшов з того віку, коли б'ються "стінка на стінку". Тим більше, бійок з міліціонерами...
     Я не виключаю, що в критичний момент, коли для України буде вирішуватися «або-або», — і якщо правоохоронці (або їх частина) не відступляться, — я зможу піти чимало на що. Але я маю бути впевненим, що в момент, коли підеш в атаку, не прозвучить команди: «Стій!» Ми тут з владою домовилися, а ви розходьтеся по домівках. По районних своїх відділах міліції й судах.
     ...Тим часом акція під Українським продовжується, й найкращою, кажуть, найбільш піднесенною була ніч, коли політики залишили акцію й на сходах зосталися лише кілька десятків людей, яких менш за все не турбуювали бійки з міліцією й рейтинги партій.
     В їх очах — спокійна, потужна й світла енерґія, — вони є прийдешнє України.

чоловікдівчинка-1група

Немає коментарів:

Дописати коментар