Струмок у зимовому лісі

     Сніг поволі тане, й поволі сповнюється водою й життєвою снагою струмок, який перетинає ліс з краю в край. 
     Хоча й не так "перетинає", як "переповзає"… — вихиляється широкими меандрами в низині між прямими й голими стовбурами дерев, поволі вимиваючи в грунті русло й оголюючи коріння дерев. 
     У спекотну пору струмок можна проминути й не забруднити взуття.

Сліди на снігу

   
     Після снігопадів лісник проїхав на тракторці понад лісом і через поле — й тим проклав дорогу до асфальту. Більше по тій дорозі ніхто не їздив і не ходив. Неподалік лише стрімко перетинав поле лижний слід.
     Самому лісникові, видно, зручніше було зв'язуватися з великим світом через Дуброву чи Микуличі. Самотній слід від тракторця поволі танув під полуденним сонцем, потім промерзав під час нічних морозів, знову танув… — потроху затвердівав й за деякий час по ньому вже можна було більш-менш нормально пройти й провезти санки.
     Випала можливість прогулятися з дітьми до лісу, про що мріялося протягом сніжної й морозної зими, та не моглося.