Повноводдя

     Учора вранці понуро й зловтішно падав густий сніг, — а після обіду почав танути. 
     Видно, в Небесній канцелярії було вирішено, що Україні треба ще трохи додати  води, щоб вона вже по повній освіжилася й омилася, — щоб нестримний бурхливий весняний потік начисто змив з наших душ бруд й остаточно пробудив  від сну.    
     Як би там не було, а вода в льоху вже підібралася до ляди, й став він більше походити на колодязь, — що тільки вода в ньому не прозора й чиста, якась мутна, — напевно, від гнилої картоплі й проржавілих кришок на банках з дорогоцінним чорничним і малиновим варенням.

Весняні розваги

    У малого весняні канікули, малу вирішили не відводити в садочок по причині снігового апокаліпсису. Та садок, швидше за все, й не працював. По вулиці не проїхати, а хліб вимели весь, як такий, включно з зубодробильними бубликами. 
     Та не хочеться писати про сумне.
     Зранку була клисично російська погода: "Мороз и солнце, день чудесный!" Серед засніженого, ясно-синього, сліпучого від сонця світу шалено співали птахи. 
     Випала можливість сходити з дітьми до яру й покатися на санках.

Собацюри біля кіоска

   Дивлюся на собацюр і уявляю, що у них на душі робитьтся: х-холодно, вітер в писок і людські ноги-ноги, — а на шерстці позавмирали льодинки, — в животі порожньо, на душі тужливо.
     — Дайте для цих аглоїдів три сосиски, — каже жіночка у віконце кіоска.
     Впізнаю в ній агітаторку від БЮТ і Тимошенко на кількох минулих виборах. Сиротливий червоно-білий намет стояв неподалік, за залізничним переходом.

Свято весняного снігу

      Мело всю ніч, мело й уранці. Замело й вхідні двері, тож довелося відкопуватися. Чистити кучугури в дорі... Лопата в руки - й уперед. 
     Та кому робота, а кому й радість. Весінні канікули, знаєте.
     З цього приводу згадався анекдот.
     Зеленеє літо (чи то весна), алкаш вранці прокидається, виходитиь на вулицю, а там усе білим-біле від снігу. Бачить, по кучугурах біжить дівчинка у платтячку з відерцем і совочком у руках. Ну все, думає алкаш, допився. Бєлочка хапанула.
     Слабим голосом він питає:
     — Скажи мені, дівчинко, зараз літо?
     — Літо, дядечку, літо, — відповідає та. — Отаке от бл...дське літо.

Останній сніг

      Що не кажіть, а те в зимі добре, що вона закінчується, якою би не видавалася нескінченою. Й чим жорскіший мороз, чим густіший сніг, чим слякотніша "каша" під ногами, — тим приємніше буде й радісніше відчути одного разу, — що вона вже, ось прийшла вже нарешті весна.
     Й не треба бути провидцем, щоб передбати: скоро цей день настане.   

Лісок

    Було собі поле й протікала по ньому річечка, й утворювала вона балку, й заросла балка з лівого боку сосновим ліском, — й коли на початку минулого століття Клавдій Семенович Нємєшаєв проектував з Києва до Ковеля залізницю, то приглянулися йому річечка, балка й лісок, і повелів він побувати тут залізничну станцію й закласти селище, — й без зайвої скромності назвав його Нємєшаєвом, по нинішньому Немішаєвим.
     Й перші вулиці селища були прокладені саме по ліску, й оселилися тут з сім’ями залізничники й усілякий інший служивий люд. Цінували свіже повітря, знаєте.