І ще раз про гриби

     Кажуть, у цьому році грибів, — як ніколи. На Прикарпатті й Волині центнерами збирають. І це, мовляв, до великої біди. Не знаю, не знаю... У минулому році начебто грибів було ще більше, а кінець світу 21 грудня так і не прийшов :). 
     Якби там не було, а погожої осінньої неділі хотілося з’їздити в ліс. Збирали гриби, знайшли проржавілого ножа, окуляри з темним склом, у яких я раптом став ясно бачити кору на віддалених соснах, — знайшли зайця, який ховався в моху від грибників і щодуху кинувся тікати, — знайшли також мотоцикл з коляскою. Щоправда, не чіпали. Ще повибігають грибники... — ну, гаразд. Думав, ще знайду  мобільник, шукав-шукав, та не знайшов. Та вже те добре, що свого не загубив.

     А ще сподівався на горбах, під якими, як я підозрюю, сховане прадавнє місто, знайти доісторичну сокиру, бодай глечика обламок... — та крім порожніх пластикових пляшок і панельок від радянського радіоприймача, не знайшов нічого.
     Та нехай собі покояться з миром.
     А гриби?.. А куди вони подінуться? Поназбирали. Й тепер маю клопіт — чистити їх і маринувати.