Деякі міркування з приводу теракту в Парижі

      Спочатку французи умиляються Леоном-кіллером, потім вони шоковані вбивствами в редакції сатиричного журналу, — то нехай уже визначаться, як вони ставляться до вбивств.
     Що?.. 
     Одна справа — вбивство в кіно, інша — в житті?..
     То нехай знімуть кінокомедію, а вони, французи це вміють, — про розстріл карикатуристів. 
     Ну, що не так?..
     Над такими речами не жартують?
     Важко зрозуміти західний світ з його цінностями. То можна жартувати на будь яку тему, то не можна.

     Гм-м, тут, мабуть, треба звестися на ноги й відповідально заявити, що разом з усім цивілізованим світом я засуджую теракт у редакції журналу Charlie Hebdo, вчинений, як вважають, ісламськими фундаменталістами у відповідь на публікацію карикатур на пророка Мухамеда. Ну й далі сказати обов’язкові слова про демократію й свободу слова, ну й закінчити як належить: земля вам пухом, карикатуристи, Царство Небесне.
      Чи трохи того, трохи не в’яжеться одне з одним — похабні малюночки на пророка Мухамеда й Царство Небесне?..
      Таке відчуття, що вбиті карикатуристи не потраплять в рай. 
      Я сам у своїх творах писав чимало всілякого-різного, в тому числі й на релігійну тему. Вважаю, що людина має право вести з Богом відверту розмову. Задавати гострі питання, як сказано, «підступати до Бога». Й, гадаю, це нормально. Так можна. Якщо питання, нехай гострі, але від душі, з-від щирого серця. Згадайте Книгу Йова. Згадайте Якова в Книзі Буття, який «всю ніч боровся з Богом» й, зрештою, Бог сказав: «Відпусти».
     Але я проти блюзнірства, якщо мова про Бога. Проти богохульства. Свобода слова й богохульство — це різні речі. Й справа не в тому, ти християнин чи магометанин, — Бог єдиний. І заповіді Його теж єдині для всіх. Не богохульствуй.
     Якщо богохульники, яких західний світ називає борцями за свободу слова, — не потрапляють в Царство Небесне, — то, може, дороги Бога й Західної цивілізації розійшлися?..