Три аміго

     Була така американська комедія — «Три аміго» (¡Three Amigos!, 1986). Двадцяті-тридцяті роки минулого століття. Задрипане мексиканське містечко тиранять бандити. Ну й жителі скинулися, хто скільки міг, щоб найняти визволителів. А до кого звернутися? Відповідь — на широкому екрані кінематографа, який дістався й до мексиканської провінції. До непереможних «трьох аміго», які хвацько на конях скачуть, крутять револьвери в пальцях, стріляють, не цілячись, з усіх можливих положень, валять бандитів направо й наліво, до того ж, чудово співають під банджо. Одне слово, герої! Зібрали гроші, вибрали посланця, здається, вчительку, яка поїхала в Голівуд і розшукала акторів, які грали «трьох аміго». Актори якраз були «на мели» й радо погодилися кудись поїхати й десь там, як вони зрозуміли, виступити.

Ціна України

     Якось був натрапив на Віоліті на лот з золотою чешуйкою — «золотим в чверть угорського» московського царя Олексія Михайловича. Маленька монетка, менша за нинішні десять копійок, вагою 0,8 грама, неправильної форми й незугарна. Виготовлялися такі чешуйки за «проволочною технологією» — золоту проволоку різали на шматочки, які затискували в штемпелі й згори вдаряли ковадлом. Розмір штемпеля перевищував розмір заготовок, тому зображення поміщалася частково.
     Але раритет. На аукціоні пішла за 177 тисяч 600 гривень.

Дурдом і вибори

     Роздратовують політологи-соціологи, які дістають калькулятори й починають підраховувати: скільки відсотків «електорату» перейде до Зеленського, скільки до Порошенка, й роблять висновок, що Зеленський однозначно перемагає в другому турі.
     Питання треба ставити в іншій площині.
     Який відсоток виборців не відрізняє кіно від реальності й згоден обрати своїм Президентом героя серіалу?

Хитрий зговір

     А взагалі, хочеться сказати: браво, Петре Олексійовичу!
     Поставити народ під прес газових тарифів для викачування грошей і примусити цей же народ, "задерши штани", бігти за себе голосувати - це ще треба зуміти.
     Перефразовуючи вислів, "якби не було Зеленського, його треба було видумати".
     Не здивуюся, якщо виявиться, що вся історія з розкруткою й висуненням Зеленського в президенти - це хитрий зговір олігархів для збереження "статус кво" в Україні. Підсунути Порошенку такого головного конкурента на виборах, щоб і до затятого зрадофіла дійшло, що Україна в небезпеці, й невимушено підвести до думки, що нехай уже все залишається, як є, ніж так, як, не дай Бог, може бути.

Купання Шуги

      В сімейному нашому котячому рейтингу Шуга займала, мабуть, останнє місце. Маленька, сіра й невиразна. Шугана. Тому й Шуга.
       Був у неї братик Шугастик, такий же сірий і гладкошерстий, тільки котик. Разом гралися, сиділи під сонечком на підвіконні й спали на канапі. Але Шугастика взяла жіночка з Бучі. Була вона вся в сірому й сумочку мала сіру й котика підібрала собі такого ж сірого. А Шугу ніхто не брав, скільки не виносили. Так і залишилася з нами.

Стара шпаківня

     Тут мене шпаки взяли за барки.
     Сиджу собі, значить, за компом, нікого не чіпаю, як чую — на вулиці ґвалт. Виглянув у вікно — довкруг шпаківні на жердині, яку перед тим я зняв з яблуні й поставив під сарайчик, метушиться пара шпаків — літають, швидко-швидко змахуючи крильцями, сідають на шпаківню, зазирають в дірку й без перестанку щебечуть.
     Довелося зводитися на ноги, виходити надвір і рятувати ситуацію.

І ще раз про бісерні яйця до Великодня

     Минулого разу я написав про захоплення дружини бісероплетінням, зокрема, про яйця з бісера, які вона плете до Великодня. Сьогодні репрезентую її нові роботи й надаю слово їй особисто:

     Ну, вірніше було б сказати не «роботи», а робота, одна. Бо на інші яйця не було в мене вже ні часу, ні натхнення попри те, що в планах було сплести три гарних, з п'яти, з весняними квітками (два з них були зроблені ще в минулому році, а в цьому я спромоглася лише на одне. Зате воно — з чеського бісеру!) та одне, а-ля вишиванка, на подарунок.