У ті часи комп’ютер ще не поглинув кожного з нас, як зараз, — ми дивилися якийсь фільм по телевізору, байдуже який, а то й обходилися зовсім без нього. Нам вистачало одне одного, щоб почувати себе гарно й затишно в цьому житті, й не хотілося чогось іншого. Окрім, звичайно, морозива й шоколадки.
Потім у нас з’явилися діти й стали на законних підставах претендувати на свою частку морозива. Тож довелося купувати вже не півкілограмове відерце, а кілограмову "ковбаску". Але ділимо, як і раніше, на рівні частини, — щоправда, вже на чотири. Додаємо звичну шоколадку, та полюбляємо більше варення власного виробництва — малинове, вишневе або ж чорничне. Нинішнього літа, до речі, вже з’явилася нова партія.
Морозиво купували різних торгових марок, якось не задумувалися про те, хто його виробляє і як, — та натрапили на житомирське морозиво "Рудь" і зараз намагаємося брати саме його. Моя дружина намагається купувати лише якісні натуральні продукти, вона каже, що з цим морозивим може позмагатися лише "Три ведмеді", але "Рудь" краще. Там нема нічого зайвого — ні шкідливих барвників, ароматизаторів, стабілізаторів — лише натурні продукти. Вершки з поліського молока. Не якийсь невідомо який замінник, усіляка соя й "гемео". Що називається, http://100.rud.ua/ 100 процентів морозива, і морозива натурального й якісного. А в морозиві дружина розбирається. Як і в шоколадках.
Що вдієш, життя минає.
Але, трапляється, ми з дружиною таки вириваємо вечір, коли діти вже сплять, робимо перерву в своїх справах, щоб побути, як раніше, удвох... — з морозивом, спогадами про минуле й вірою в завтрашній день.
Немає коментарів:
Дописати коментар