7 серп. 2013 р.

Павук і колорад

     Картопляне ботвиння на городі чахне, й неприкаєні колорадські жуки лазять по довкружній території в надії надибати хоча б на очистки. Понуро карабкаються по стіні будинку, де вона разом зі стіною прибудови утворює глухий кут, добираються до стріхи й зриваються донизу, лунко вдаряючись об бетонну доріжку, — якийсь час непорушно лежать на бетоні, потім починають ворушити лапками, потім перевертаються на спину й знову повзуть угору по стіні.   
     У мене вже нема сил їх збирати й чавити, 
— просто споглядаю на титанічні зусилля, достойні еллінського героя Сіфіза, коли проходжу повз стіни.
     Одного колорада хапонув павук-хрестовик, який оселився під віконним карнизом. 

       Узагалі-то наші птахи й комахи колорадського жука переважно не чіпають, гидують. Природні вороги колорада залишилися за океаном, на спекотних і неосяжних полях американських прерій. Наші вчені намагалися підселити їх смугастому вдогін, та не прижилися вони в нас, зима надто сувора.
      От і не було на колорада управи, й почували себе прибульці з-за океану на наших полях і присадибних ділянках вільно й весело. Прилетить шпак, подивиться на гидотно-червоненьку личинку, відверне клюва й полетить собі... шукати нормальну поживу... — одне тільки, люди діймали, але це вже десяте. Колорада травили, а він лише кріпнув.
      Та часи потроху змінюються, люди індиків та курей-цесарок на колорадського жука навчилися натравлювати, з курчат їм мелених жуків у корм домішують, — а руді мурахи, які нападають на все, що рухається, й самі прибульцями зацікавилися, й особливо їх жирними личинками, — пробираються догори по стеблу картоплі, жалять і тягнуть до себе в мурашник.
      А тут, бачу, й павук-хрестовик вирішив поцікавитися, що то за звір такий смугастий і з чим його їдять.
     
Хоч і був колорадський жук значно більшим і мав захисну хітинову оболонку, поєдинок тривав недовго. Павук прокусив жуку панцир, впорснув отруту — й квит. Колорад і лапками перестав ворушити. У момент його в кокон замотав і потягнув нагору, під віконний карниз. Поки пишу ці рядки, потихеньку з ним розбирається...
     Смачного!..


    

Немає коментарів:

Дописати коментар