28 серп. 2013 р.

Про Агату Крісті

     Колись я був зробив велику життєву помилку — подивився серіал про Пуаро.
     А зараз захотілося трохи відволіктися й почитати якісний детектив. Перебрав кілька авторів
і, зрештою, зупинився на кращому, що є в жанрі класичного детективу, — Агаті Крісті. Скачав з Флібусти й перекинув собі на читалку десяток-другий романів, відкрив роман про Пуаро, взявся читати й спіймав себе на думці: а я знаю, хто вбивця. Отой от, на кого всі думають, а він має алібі й відмазується, зрештою, виявиться вбивцею. Його Пуаро вивів на чисту воду. Читати далі книгу бажання вже не було. Узяв інший роман... — так ти ж, золотко, сама все й організувала й мізки зараз пудриш!..     
     Яка підлість!
     Уже й не пам’ятаю тих серій, що там конкретно й до чого, але суть вкарбувалася чітко. Хто вбивця. Майже сорок чудових книг про Пуаро — коту під хвіст. Уся надія на склероз. З часом, можливо, він у мене прогресуватиме, — тоді нормально й прочитаю романи... Хоча є підозра, що забуду все на світі, а хто вбивця — пам’ятатиму.

     Гаразд. У Агати Крісті є й інші романи, не тільки про Пуаро. "Кривий будинок", "Вілла Блідий кінь"... "Нічна пітьма"... — й не тільки "Десять негритят", які знаєш уздовж і впоперек по фільму Говорухіна. 
     Зрештою, є серія про міс Марпл... — не в смислі телесеріал (чур мене, чур!), а серія романів.
     За місяць-другий перечитав кілька десятків романів, у тому числі практично все про міс Марпл. 

     Що можу сказати?
     Товар, як мовиться, відповідає рекламі. Усі романи написані на високому рівні й провальних серед них я не знайшов. Якби треба було виділити два-три романи, то я й не знав би, яким саме віддати перевагу. Кишені жита? Поїзду з Паддінгтона? Вбивстві в будинку вікарія? Дзеркалу, що тріснуло? Оголошеному вбивстві? Тілу в бібліотеці? Карибській таємниці?.. Та можна їх усі перерахувати.
     У деяких романах міс Марпл з’являється всього лиш кілька разів, — власне кажучи, щоб оголосити, хто вбивця. Герої діють, факти подаються послідовно, й практично в кожному детективі можна й самому про все здогадатися, треба тільки трохи подумати. Відсіяти другорядне й хибне, взяти до уваги тільки ті факти, які не можна заперечити. Агата Крісті вчить уловлювати головне, бачити суть. За це їй спасибі.
     Звичайно, в житті розгадувати вбивства не доводиться.
     Але постійно треба відділяти головне від життєвої мішури, бачити речі, якими вони є, але не такими, як намагаються нам упарити з тих чи інших міркувань. І я ловлю себе на тому, що починаю думати, як міс Марпл.  
     
          

Немає коментарів:

Дописати коментар