Я вважаю, не введе.
Ну, може, захоче показати світові «кузькіну мать», що теж не виключається, враховуючи його неадекватність за словами Меркель. Але «кузькіна мать» — дама недешева, а рахувати гроші Путін уміє.
Росія й без того зазнала серйозних втрат — економічних і політичних, — й, напевне, ще зазнає. Сучасна війна — забавка не країн, які ледь зводять кінці з кінцями. Якось читав, що один день війти в Перській затоці коштував Штатам... ліньки гуглити інтернет... — ну ду-уже великі гроші. Росія, звичайно, зекономить на технологіях, та високоточних ракетах та безпілотниках, та все одно. В копієчку це діло влетить.
Для того, щоб завоювати Україну є значно простіший спосіб і дешевший.
Сучасні українські реалії подарували світові й його воєнній науці новий вид ведення війни — політично-рукопашний.
Для того, щоб захопити місто, не обов’язково проводити артпідготовку, розгортати танкові дивізії й іти по фронту в наступ. Достатньо посадити в автобуси тисячу гопників, видати їм прапори й арматуру, привезти на центральну площу, й там вони візьмуть під контроль органи влади й проголосять усе, що треба. Армія не має права проти них діяти, міліція боїться. Й спробуй-но їх зачепити, пропагандистська машина підніме хай на весь світ: порушення демократії! на мирний протест руку підняли!.. А як хтось з мешканців міста висловить незгоду з такими діями, можна й череп проломити арматуриною. Й усієї війни.
Звичайно, гопникам треба платити добові, водіям автобусів знову ж таки платити, витрачати гроші на всілякі транспаранти й кастети, але ж, погодьтеся, утримувати кодлу гопників значно дешевше, ніж сучасну військову дивізію.
А результат — той же.
Скажете, а як же Самооборона Майдану? Теж, вважайте, «майже мирним» протестом скинули владу в Україні. Й часто теж майданівця від гопника й зовні не відрізнити — той же шолом, кийок, щит.
А я от зразу бачу, де майданівець, де гопник. Зразу. По очах розрізняю.
Різниця між ними така ж, як між інтернет-користувачем, який висловлює в коментах свою думку, й найнятим ботом, — як між людьми, що прийшли на мітинг за велінням душі, й проплаченою "біомасою", — різниця не по формі, а по суті. Як різниця між добром і злом.
Та я відволікся трохи. Зараз, як чутно, Самооборону Майдану розформовують. В той час, як зборища гопників «розформувати» українська влада не думає, та й не зможе.
Тож я про що.
Про те, що навіщо, питається, Путіну вводити війська в Україну й колоною броньованих машин рухатися на Київ, ризикуючи отримати в лоб з гранатомета, якщо можна посадити на автобуси кілька тисяч гопників, завезти їх у Київ, й вони там зроблять усе, що треба й належним чином?..
У Харкові й Донецьку з Луганськом, в Одесі, про Крим уже й мови нема, крім місцевої братви, тиняються нашисти, яких збирали по всій Росії. Зрештою, це одна й та ж сама кодла — керують нею з одного центру й на автобусах їх перевозять з міста в місто, де на той чи інший момент треба зробити кипиш. Це та ж сама маса, яка кілька місяців стояла табором у Маріїнському парку в Києві, — прикриваючись ментами, виловлювали й били майданівців, палили машини й таке інше. Ця агресивна біомаса, як один організм, — мають одні слова й одні ідеї. На даний момент ідея-фікс цього організму: ставити на коліна українців. Вони кричали: "На колєні!" в Харкові, вони в Донецьку, як тільки кинулися на мирний мітинг за єдність України, стали кричати: "На калєні!" Такою є установка сили, що керує цією масою, — ставити Україну на коліна перед Росією. Ця колорадська братія й у Київ заявляться — ставити на коліна Майдан. А чом би й не заявитися?
Від обласних центрів на південному сході до столиці — кілька годин на автобусі. Дорога на Київ уже добре накатана. Цілком ймовірно, що в день «ч» вони з різних місць з’їдуться й заповнять центр Києва.
Перш за все вони спаплюжать Майдан. Поламають стенди, порозкидають квіти на Інститутській, спіймають кілька десятків чоловік, які виявляються в той час на Майдані, й будуть їх "ставіть на калєні". Водночас з цим захоплять Верховну Раду, можливо, Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента. Й, напевне, «відновлять» Януковича на посаді й проголосять «вічну дружбу» з Росією. Й ось можлива політтехнологчна заготівка: «Переяславська угода — 2014». Типу «народне віче».
А нікого не лякаю, просто кажу, що такий варіант можливий і до нього слід підготуватися.
Хто реально зможе протистояти навалі?
Міліція й внутрішні війська? Послухайте, місяць тому ці ж самі менти й вевешники разам з цими ж гопниками проламували голови майданівцям в Маріїнському парку й на Інституській. Прогляньте відео, як вони, що називається, плече до плеча, притисли наших до стін будинку й просто забивають. Прогляньте відео, де вевешники на Інститутській радісно вітають появу водомета, а поруч на тротуарі лежать два трупи. Невже хтось думає, що зараз вони враз стануть інакшими й будуть реально протидіяти своїм учорашнім спільникам? Будуть так боротися, як мокре горить, як боролися в Харкові й Донецьку — кволо й неохоче, й розступалися перед гопниками в належний момент і самі ж «радили» загнаним учасникам мирного українського мітингу стати перед тими на коліна.
Три місяці правоохоронна машина працювала проти Майдану. Постові міліціонери на вокзалі затримали дівчину, яка нічого не порушувала, тільки за те, що в неї в сумочці виявився бейджик Майдану, й віддали її «кому треба». Дівчину побили, відібрали гроші, документи й ліки (вона була хвора на астму) й покинули в лісі. Вона чудом порятувалася. «Прості» даїшники затримували водіїв за кілька зайвих шин у багажнику, віддавали їх «простим» операм, які закривали їх у відділках, й «прості» судді їх заарештовували на два місяці, а «прості» прокурори клеїли статті на 15 років позбавлення волі.
Влада в Україні перейшла до рук опозиції в один день, а разом з нею перейшла й уся правоохоронна машина, й від того, що на її чолі поставили «нашого», вона аж ніяк не змінилося. Наша міліція не любить таких, як Луценко чи Аваков, вона любить «хозяїна» з сильною рукою. Й вона хоче мати свій кус... Утім, про міліцію/поліцію — окрема розмова, зараз же хочеться одне сказати: не варто новій владі сподіватися на безумовну підтримку правоохоронних органів.
Не варто сподіватися й на армію, яка не влазила (за що їй треба подякувати) й не буде влазити в політичні розборки, — на кого ж сподіватися у випадку чого? На Національну гвардію? Як можна судити, це такий аналог внутрішніх військ створюється. Та ж сама армія. На Самооборону Майдану? А де вона, до речі?..
Та ні, що відіб’ємося, то відіб’ємося. Тільки чого там це буде вартувати.
До чого я вів?
До того, що дехто, можливо, тужить за Небесною сотнею й переживає, що у вирішальні дні 18-20 лютого його не було в Києві. Нічого страшного. Усе, що наше, від нас не подінеться.
P.S. У цій замітці я свідомо не вживав слово "тітушки". Давайте вже залишимо в спокої Вадима Тітушко. Хлопець перевиховався, підтримував Майдан, зокрема, чергував на білоцерквіському блок-посту самооборони.
Немає коментарів:
Дописати коментар