Кидаю курити й продовжую в будинку ремонт.
Вірніше, кинув курити ще раніше, — зараз кидаю жувати нікотинові жвачки, за допомогою яких і кинув курити. Кинути жувати жвачки, напевне, ще важче, ніж кинути курити — залежність тривка й липуча, як і сама жвачка, зараза, — через три-чотири години бере за горло й вимагає чер-чер-чергову пайку. Від жувачок в голові муторно, думки не в’яжуться й нічого не пишеться.
Тож вирішив поки що викласти підлогу осб-плитами. Цю роботу слід було зробити ще три-чотири роки тому, коли поштукатурив у вітальні стелю-стіни й поклеїв шпалери. Тоді ж прикупив і плити. Однак з підлогою не склалося й плити втихомирилися в кладовці, як тільки не потрухлявіли — невідомо.
— Путін переміг!
Це діти поруч граються.
Зробили з лего-конструктора злого зеленого робота, приладнали прапорець «R Путін» (по-дитячому «Я Путін»), — поставити на край плити, зачепили за ребро лямку рулетки, відтак розтягували стрічку до іншого краю й пускали. Рулетка з гуркотом проносилася через плиту й наштовхувалася на робота. Той здригався, хитався, але втримувався на ногах.
Усе було кепсько.
Я прилаштовував плити одна до іншої. Стіни будинку були кривими, підлога нерівною, — й плити не бажали щільно прилягати. Доводилося постійно міряти-перемірювати, відмічати маркером, — відтак п-піднімати плиту, понуро нести надвір, класти на стіл й різати пилкою.
Путін перемагав. Ремонт у будинку затягнувся. Обидва романи зав’язли наполовині. Блоги й кілька сайтів, які думав розкрутити, зависли висюками в інтернеті. Й з курінням, видно, не випадало позбутися й цього разу.
Й сам себе відчував недолугим і виснаженим, як підлога під ногами.
Раптом поруч щось луснуло й з гуркотом впало. Це рулетка налетіла на робота.
— Путін переможений! — радісно закричали діти.
Вірніше, кинув курити ще раніше, — зараз кидаю жувати нікотинові жвачки, за допомогою яких і кинув курити. Кинути жувати жвачки, напевне, ще важче, ніж кинути курити — залежність тривка й липуча, як і сама жвачка, зараза, — через три-чотири години бере за горло й вимагає чер-чер-чергову пайку. Від жувачок в голові муторно, думки не в’яжуться й нічого не пишеться.
Тож вирішив поки що викласти підлогу осб-плитами. Цю роботу слід було зробити ще три-чотири роки тому, коли поштукатурив у вітальні стелю-стіни й поклеїв шпалери. Тоді ж прикупив і плити. Однак з підлогою не склалося й плити втихомирилися в кладовці, як тільки не потрухлявіли — невідомо.
— Путін переміг!
Це діти поруч граються.
Зробили з лего-конструктора злого зеленого робота, приладнали прапорець «R Путін» (по-дитячому «Я Путін»), — поставити на край плити, зачепили за ребро лямку рулетки, відтак розтягували стрічку до іншого краю й пускали. Рулетка з гуркотом проносилася через плиту й наштовхувалася на робота. Той здригався, хитався, але втримувався на ногах.
Усе було кепсько.
Я прилаштовував плити одна до іншої. Стіни будинку були кривими, підлога нерівною, — й плити не бажали щільно прилягати. Доводилося постійно міряти-перемірювати, відмічати маркером, — відтак п-піднімати плиту, понуро нести надвір, класти на стіл й різати пилкою.
Путін перемагав. Ремонт у будинку затягнувся. Обидва романи зав’язли наполовині. Блоги й кілька сайтів, які думав розкрутити, зависли висюками в інтернеті. Й з курінням, видно, не випадало позбутися й цього разу.
Й сам себе відчував недолугим і виснаженим, як підлога під ногами.
Раптом поруч щось луснуло й з гуркотом впало. Це рулетка налетіла на робота.
— Путін переможений! — радісно закричали діти.
Немає коментарів:
Дописати коментар