30 черв. 2012 р.
25 черв. 2012 р.
Обмочений Майдан і "європейські цінності"
Обидві футбольні збірні вчора на Олімпійському нагадали київське «Динамо» недобрих часів. Немов-би аура цього стадіону примушувала італійців й англійців примудрятися не забивати з найвигідніших позицій і лупити м’ячем по Бесарабській трибуні, як молодий Шацьких.Зате столична публіка могла сповна намилуватися «цивілізованою Європою». Моя дружина з дітьми вчора теж були в Києві, тож я настійливо радив завітатати на Хрещатик і подивитися на «свято футболу».
Добре, що дружині достало житейської мудрості не поїхати.
Діти уникли психологічної травми від п’яної горлатні, запахів пива й сечі й чоловічих членів на центральній площі столиці.
20 черв. 2012 р.
Про мовну хвилю, "Шрека" й героїчну дівчину в ірпінському "Фокстроті"
Якось останніми днями щодо мови все стихло. Хвиля накотилася… спінилася… — й відійшла.
В інтернеті — ейфорія від вчорашньої поразки нашої збірної (приєднуюся), месиджи про те, що Тимошенко свою провину не визнає, але може «прийняти» помилування від Януковича, — чергова «сенсаційна» новина, що Ляшко притягнув у раду відро картоплі, а Фемен у знак протесту роздяглися перед шведськими вболівальниками й така інша хрінь.
І сам відчуваю, що писати зараз про мову якось не-ак-ту-аль-но.
В інтернеті — ейфорія від вчорашньої поразки нашої збірної (приєднуюся), месиджи про те, що Тимошенко свою провину не визнає, але може «прийняти» помилування від Януковича, — чергова «сенсаційна» новина, що Ляшко притягнув у раду відро картоплі, а Фемен у знак протесту роздяглися перед шведськими вболівальниками й така інша хрінь.
І сам відчуваю, що писати зараз про мову якось не-ак-ту-аль-но.
19 черв. 2012 р.
Януковичу про блискавку з неба
Коли над Донбас Ареною лунко розірвалася блискавка й небо впало на землю зливою, — й прості глядачі й непрості з елітних секторів, й високі державні мужі, й найвищий і найдержавніший муж, з якого обслуга пилинки здуває, а охорона пильно стежить, щоб до його тіла ніхто й близько не підступив, — як прості смертні, по-ка-лю-жах… підібгавши штани… — тікали від стихії, може, в когось і закралася думка: якщо небо так розгнівалося, чи не полетить слідом за блискавкою ще й метеорит?..
Можна тільки уявити, що робилося в головах можновладців. Стільки коштів і нервів було вкладено в цей перший матч Євро-2012 на Донбас Арені з участю збірної України, — й усе змиває вода!..
Відомо, що Віктор Федорович — людина віруюча й має серцем відчувати, що нічого випадкового в житті не буває.
Усвідомлювати, що згори на нього дивиться Господь Бог.
Можна тільки уявити, що робилося в головах можновладців. Стільки коштів і нервів було вкладено в цей перший матч Євро-2012 на Донбас Арені з участю збірної України, — й усе змиває вода!..
Відомо, що Віктор Федорович — людина віруюча й має серцем відчувати, що нічого випадкового в житті не буває.
Усвідомлювати, що згори на нього дивиться Господь Бог.
17 черв. 2012 р.
Чорний кіт, відповідальний за плин життя...
Якщо хтось надумає мені дзвонити по домашньому, нехай має на увазі, що в той момент на телефоні може спати чорний кіт Марсик.
Я зовсім не натякаю на те, щоб мені по домашньому не дзвонили, просто хочу морально підготувати людей знайомих і незнайомих до можливих несподіванок.
Ще нічого, коли хтось з однокурсників захоче спитати сакраментальне: "Ти як?" — з друзями розберуся, але якщо директор поважного видавництва, припустимо, потелефонує з пропозицією видати роман і замість затишного й погідливого "Алло" почує грюкіт, лайку й котяче мявкання? — конфуз може статися.
Здійнявши Юлю як прапор
Політична реклама Яценюка по телевізору: першим кадром Юлія Тимошенко в червоно-білих кольорах, така статична вся й символічна, як прапор. А далі, впродовж кількох хвилин, р-революціонер Арсеній таврує злочинну владу.
Щодо прапора мені пригадалося одне з фантастичних оповідань Станіслава Лема. Герой потрапив до дикого племені на іншій планеті, й тубільці так його полюбили, так стали шанувати, просто обожнювати, — що прив’язали до жердини й носили як прапор. Під час релігійних свят поклонялися йому, а на війні він надихав плем’я на перемогу.
Щодо прапора мені пригадалося одне з фантастичних оповідань Станіслава Лема. Герой потрапив до дикого племені на іншій планеті, й тубільці так його полюбили, так стали шанувати, просто обожнювати, — що прив’язали до жердини й носили як прапор. Під час релігійних свят поклонялися йому, а на війні він надихав плем’я на перемогу.
Підписатися на:
Дописи (Atom)




