Януковичу про блискавку з неба

     Коли над Донбас Ареною лунко розірвалася блискавка й небо впало на землю зливою, — й прості глядачі й непрості з елітних секторів, й високі державні мужі, й найвищий і найдержавніший муж, з якого обслуга пилинки здуває, а охорона пильно стежить, щоб до його тіла ніхто й близько не підступив, — як прості смертні, по-ка-лю-жах… підібгавши штани… — тікали від стихії, може, в когось і закралася думка: якщо небо так розгнівалося, чи не полетить слідом за блискавкою ще й метеорит?..
     Можна тільки уявити, що робилося в головах можновладців. Стільки коштів і нервів було вкладено в цей перший матч Євро-2012 на Донбас Арені з участю збірної України, — й усе змиває вода!..
     Відомо, що Віктор Федорович — людина віруюча й має серцем відчувати, що нічого випадкового в житті не буває.
     Усвідомлювати, що згори на нього дивиться Господь Бог.

     І знати, що настане момент, коли він, — оголений, — без посвідчення президента… без межигірського палацу… без грошей, схованих в якихось банках… — без охорони й без ментів, які півнеба для нього перекриють, — предстане перед Ним, Господом Богом.
     Й даватиме відповідь: що зробив доброго на своїй високій посаді, яку Україну після себе залишив.
     Тягнув під себе й свою сім’ю? Карав за соринку в чужому очі й водночас комфортно почувався з колодою у власному? Заради кількох відсотків голосів учинив розбрат на Україні, нацькував одну на одну російськовну й україномовну її частини?..
     Я не сповідую вас, Вікторе Федоровичу, сам грішний, — й по тому праву пишу про це, що про це пишу.
     З іншого боку, я не схильний жорско ділити світ на чорне й біле, більше до вподоби китайський символ «Інь-Янь», в якому межа між чорним і білим звивиста, а в темному є трохи світлого, а в світлому — темного.
     Я прихильник Тимошенко, але не закриваю очі на її помилки, надмірну самовпевненість і нерозбірливість щодо друзів-соратників. Уболівав за неї на виборах, але чудово розумію: якби вона стала президентом, главою адміністрації був би Портнов, віце-прем’єром — Королевська, а Ляшко — якимось міністром молоді й спорту. Усі нинішні «тушки» були б на теплих посадах і визначали долю України. З іншого боку й у вашому, «темному», таборі є чимало людей, які по-людськи мені симпатичні. Той же Ахметов, приміром, побудував такий чудовий і витривалий (до ударів блискавок) стадіон.
     Намагаюся знайти щось світле у вас, Вікторе Федоровичу, та не знаходжу.
     Я теж був втомився від політичних баталій померанчевих років і хотів трохи спокою. Хоча, повторю, й не за вас голосовував, але прийняв би вас, як президента, — не згадував би про шапки й терпляче ставився до промахів і можливих негараздів, й шанував, якби проявили себе… — та нехай би таким, як Кучма.
     Який, незважаючи на те, що матюкався на чому світ стоїть і наробив низку економічних і політичних проблем, — не ділив Україну на «свою» й «чужу».
     А ви ж, Вікторе Федоровичу, починаючи з перших кроків, — прийняли благословіння лише від Патріарха Російської православної церкви… підписали Харківські угоди… призначили Табачника… — ясно показали, що президентом ви є лише для однієї частини України.
     Нема сенсу повторювати те, що відомо всім: про ув’язнення лідерів опозиції, про «донецьке нашестя» в органи влади... про те, як ви з власної волі й невідомо з яких міркувань знищили європейську перспективу України...
     …Я відчуваю себе християнином і з якогось часу став молитися перед сном. Нескладно молитися за своє особисте, за здоров’я й благополуччя власної сім’ї. Легко й без духовних зусиль молюся за Україну, за Тимошенко, Луценка й інших політв’язнів.
     Пам’ятаю про те, що кожна влада від Бога й молитися треба також і за владу ймущих. Але довгий час не міг примусити себе молитися за вас, Вікторе Федоровичу.
     Й коли таки помолився, відчув на душі полегшення.
     Може, частка світлого — це іконка у вас на грудях? Дослухайтеся ж до неї.