Обмочений Майдан і "європейські цінності"

     Обидві футбольні збірні вчора на Олімпійському нагадали київське «Динамо» недобрих часів. Немов-би аура цього стадіону примушувала італійців й англійців примудрятися не забивати з найвигідніших позицій і лупити м’ячем по Бесарабській трибуні, як молодий Шацьких.
     Зате столична публіка могла сповна намилуватися «цивілізованою Європою». Моя дружина з дітьми вчора теж були в Києві, тож я настійливо радив завітатати на Хрещатик і подивитися на «свято футболу».
     Добре, що дружині достало житейської мудрості не поїхати.
     Діти уникли психологічної травми від п’яної горлатні, запахів пива й сечі й чоловічих членів на центральній площі столиці.

     Подумалося, що справа не в рівні культури й виховання фанів тієї чи іншої країни. У себе англійці нікому, крім голубів, не дозволяють обсирати Трафальгарську площу. Та й для голубів призначений цілий штат прибиральників.
     Не дуже англійські фани помочилися б на центральній площі столиці будь-якої країни, що себе поважає, приміром, на Красній площі в Москві.
     На Майдані можна.
     На тому Майдані, де збиралися було сотні тисяч українців, які протестували проти фальсифікації виборів, і де ніхто не мочився. Бігали в туалети в переході, бігали в парк, але на самому Майдані — борони Боже. А «цивілізований світ» споглядав протести на своїх телевізорах, розчулюючись від прагнення народу наблизитися до «європейських цінностей»…
     Європа тут активно взялася долучати Україну до своїх «цінностей».
     Нічого дивного в цьому нема. Впродовж тисячоліть наша земля була привабливою для інших цивілізацій і народів — тут було в достатку родючих грунтів і рабів.
     Що ж до Майдану — це влада дозволила там мочитися. Яку ж це ненависть треба мати до цього місця, щоб знову (після нашестя «синюків», коли вони «мітили» територію) й знову його спаплюжувати?..
     Тим часом наближають фінальні матчі й керівні європейські політики знову опиняються перед тяжким вибором: їхати, не їхати?
     Так гаряче Меркель вболівала за свою збірну в Гданську, й щоб не приїхати в Україну?
     Ну, новий судовий процес над Тимошенко, ну розпочався… Але ж зал, де проходить судове засідання, просторий і світлий, в клітці для Тимошенко — квіти. Все цивілізовано. Справно працює кондиціонер, ногами в живіт Тимошенко вже не б’ють… — мова же йшла не так про сам факт судового переслідування, як про те, щоб усе було цивілізовано…
     Зрештою, можна наморщити лоба, коли з Януковичем зустрічатися.
     Футбол же — свята справа. Так хочеться на футбол. Хочеться.
Принагідно згадується анекдот. Одній вдові дуже хотілося інтимних стосунків, а траур по чоловіку не закінчився, так вона коханцю: «можна, тільки повільно й печально»...