31 груд. 2014 р.

Передноворічне

     Мене майже ніхто не читає... — а я, в принципі, й радий.
     Коли починають читати, підхоплююся писати, — й байдуже, є про що, чи ні, хочеться, чи ні. Чи, може, хочеться чогось іншого.
     Наприклад, поспати.
     Від цих довбаних нікотинових жвачок — в голові мутно й хочеться спати. Це так, до речі. Коли ж повертаюся до цигарок, — за кілька днів починає пекти в грудях й нема чим дихати.
     Сподіваюся, серед інших мене не читає й дружина. Бо для неї я кинув курити (позбувся нікотинової залежності) ще весною.
     На жаль, не позбувся.

27 груд. 2014 р.

Перемога

     Перемога, — що це?
     Для того, щоб перемогти, замало перемогти в битві. Й замало навіть перемогти у війні. Перемога — це не результат тактики й стратегії.
     Перемога дарується Богом.
     Це як ламати товсту гілку. Гілка не відламується сантиметр за сантиметром. Л-ламаєш її, ламаєш, й наче смислу вже нема ламати, вона лише тріщить і боляче віддає в руку, тр-р-ріщить, й раптом, — раз! — і переламалася.
     Це і є перемога.

22 груд. 2014 р.

Революційна прога

     Встановив на смартфон програму Reduce Photo Size. Єдина її фунція — зменшення розміру знімків.
     Навіщо вона мені?
     Для того, щоб у випадку чого зробити актуальний знімок, написати пару рядків тексту й без проблем опублікувати в мережі.
     Ця прога корисна, наприклад, під час революції. Пам’ятаю, як вранці 1 грудня я стояв серед тисяч людей на розі Володимирської й Тараса Шевченка, — в обличчя поштовхами бив свіжий, не зимовий чи осінній, а весняний вітер, — я стояв і пересилав… пересилав кілька метрів фото в Фейсбук на хріновому лайфівському інтернеті… — так і не переслав. А було б кіло 300 — відіслав би без проблем.

19 груд. 2014 р.

Недолугий ліхтар

     Вимкнули світло — не о дванадцятій, як зазвичай, а раніше — десь об одинадцятій. Я вийшов на вулицю, дивлюся — серед білого дня горить ліхтар.
     Ні, я все розумію й згоден потерпіти. Війна на Донбасі, енергетична залежність від Росії, економічні реформи… тири-пири… — але чомусь усе знову вирішується за рахунок людей. Замість того, щоб подумати про елементарну економію й побороти недбальство. Про тіньові схеми й надприбутки олігархів, у тому числі й тих, хто привів до війни, — вже й промовчу.
     P.S. У давньому Римі фінансові проблеми республіки вирішувалися простіше. Проскрипціями. Брали заможних патриціїв за барки, чи то за тогу з пурпуровою смужечкою, й суворо запитували: з ким ти був у часи диктатури Марія чи, навпаки, Сули? Кого підтримував?.. Й голову — на форум, рабів — на волю, гроші — в казну.   
     

18 груд. 2014 р.

Терористи обшукують наших бійців перед Донецьким аеропортом

      Пройшла інформація, що машини з українськими бійцями заходять чи виходять з Донецького аеропорту через блок-пости терористів. Там їх шманають й перевіряють на предмет того, щоб провозили з собою не більше одного рожка патронів. Як видно на фото, Моторола обшукує "кіборгів" особисто.
     Отака херня, малята.

16 груд. 2014 р.

Нема світла

     Я так бачу, що можна писати й у темряві. Клавіші на висувній клавіатурі телефону підсвічуються, розрізнити букви можна. Тільки не можна зупинятися. Бо як задумаєшся на хвильку, одразу ж усе на фіг гасне й доводиться навмання тикати пальцем у темряву. Потрапляєш на абзац, на англійську розкладку чи, того гірше, на «деліт». Але нічого. Головне, що текст можна без зайвих клопотів переслати на свій блог — опублікувати чи просто зберегти. А це справді зручно.
     Поруч дружина й діти лежать на канапі й дивляться з ноутбука фільм. Мабуть, варто приєднатися до них.
     Нема світла.

12 груд. 2014 р.

З приводу зустрічі Купола з Моторолою

     Та зрозумійте ж нарешті — не було ніякої «зустрічі», ніяких «переговорів», ніякого «братання». Бійців повезли на ротацію в АП через сепарский блок-пост.
     Чому саме такою дорогою?
     Були домовленості армійського начальства (ген. Пушняков) з терами під «слово русского офицера» й під контролем ОБСЄ. На виконання «мирного плану».
     Й, напевне, Купола попередили, щоб поводився тихо.
     А як же інакше?