— Годувальник! — мимоволі вигукнув я.
Так, виповз колорадський розвідник, першопроходець, — прудко перебирає ніжками по землі, вишукує, чим би його перекусити.
Може й знайде яку картоплину, — валяються на городі залишки минулорічного урожаю, що зараз вдосталь понавикопував з землі (я-як я восени збирав картоплю?) — то й перекусить по-маленькому. Апетит за зиму, видно, нагуляв...
Рука не піднялася його зачавити.
У мене до колорадських жуків особливе ставлення.
Було діло, полюбляв я вести мову про те, що знаю, як заробити в інтернеті гроші. Наприклад, створити сайт "Колорадський жук". Тема, принаймні весною-влітку, актуальна, якщо не сказати ажіотажна, варто включити телевізор, як пішло-поїхало: «картопелька, клятий жук…»
Роботи днів на три. Набрати матеріалу — що таке колорадський жук, як він виглядає, як живе, яким чином попав до нас, те-се. Дати кілька цікавих заміток — про п’ятидесяті роки, наприклад, коли за одного пійманого колорадського жука десять копійок (якщо не помиляюся) платили. Народні методи й засоби, найбільш поширені інсектициди... Плюс — анекдоти, прикольні фото, — ну й рекламні банерки від Адсенса, — повісити на сайт і можна готувати лопату, щоб загрібати гроші.
Чого ж створюю сайт, не загрібаю гроші?..
Ну-у, бачте, я людина творча, романи пишу, — й такого негідною справою займатися, як клепати сателіти, щоб викачувати гроші?.. — несолідно трохи, несолідно.
Одне тільки, що платити за романи ніхто поки що й не збивається.
А жити за щось треба.
Й коли я вкотре повторив собі, що знаю, мовляв, як в інтернеті... заробити гроші... — так зароби, думаю. Зароби! Виділи вже тих нещасних три дні.
Ну й виділив, ну й створив сайт.
Що сказати в цілому? Про "лопату", якою загрібають гроші, мова поки що не йде. Може, про маленький дитячий совочок.
Пішло на це, звичайно, не три дні. Сидів над "Колорадським жуком" нещасний місяць. Й зараз доводиться сидіти. Зробив усе, як запланував, може, навіть і краще. Як на мене, досить непоганий сайт, що тільки треба ще розібратися з тегами й категоріями, все перечитати на свіжу голову й відредагувати, ну й підібрати кращий шаблон, але це згодом. Дещо рерайтив, дещо писав самому. Анекдоти й розповіді від перших осіб довелося вставляти, як є. До речі, я сам для цього блогу анекдот придумав! Ну, скажемо, підлаштував анекдот до колорадського жука. Перший, з цих анекдотів — моя творчість. Смішний?..
Романи довелося відкласти. Та й інші проекти — про іншопланетян, прадавню історію України — теж пішли "на потім". Усе порозпихував ліктями нахабний колорадський жук.
Про "лопату", якою загрібають гроші, поки не йдеться. Може, про маленький дитячий совочок. Проблема в тому, що відвідуваність сайту аж надто не зашкалює. Його ще треба сео-налаштувати, та все одно, як не налаштовуй, а молодий проект пошуковики гарно індексувати не будуть. Може згодом, уже на наступний сезон... Поки що за запитом "колорадський жук" мій сайт в Яндексі йде на третій сторінці під номером 28, а в Гуглі взагалі на дванадцятій сторінці...
Такі справи.
Коли я починав цей сайт, було в душі трохи злорадства. Я й картоплю в цьому році не посадив. То мене, думав, тиранив колорадський жук, а тепер я його буду тиранити. Але виходить так, бачу, що жук продовжує мене тиранити — тільки вже не городі, а в житті. Та як побачив його знову "вживу", в душі щось перевернулося. Годувальник!.. Навіть картоплинку йому підклав... Й після того, падлюка, він перебрався на помідори, які тільки-тільки оклигалися після посадки в грунт. Отака в нього вдячність...
Немає коментарів:
Дописати коментар