Сиджу з нетбуком, а поруч по телевізору йде матч США — Португалія.
Учора о першій ночі я натрапив на нього, та хотілося вже спати, вірніше, спати не хотілося, в чому й проблема. Але треба вже приводити в порядок свій розпорядок дня, бо просинаюся вже надто пізно.
Тому вирішив подивитися в повторі. Не виходив на спортивні сайти, щоб не натрапити на результат й не зіпсувати собі перегляд.
Чому хотілося подивитися матч?
А от сподобалися американці. Щось в них є свіже, радісне в грі, вони не такі втомлені, як португальці, приміром. Нагадують мені українських патріотів на Донбасі — на тлі повального захоплення бейсболом й американським футболом вони люблять справжній футбол, нормальний. Тому й грають самовіддано й не зважають ні на що, — мабуть, тому, що звикли.
Уже на початку гри португальці забили гол. Здавалося, з цим матчем уже все зрозуміле. Американці атакували й знову атакували й помилялися в простих ситуаціях. Стала відчуватися в їх грі втома.
У другому таймі били в пусті ворота й влучили в захисника.
Мені набридло. Захотілося взяти нетбук і в одну хвилину узнати результат, та й узагалі все про цей матч, — що буде далі й чим закінчиться.
Нетбук у руки взяв, та результат дивитися не став.
Як би все було простіше й легше в цьому житті, якщо можна було взяти й довідатися про результат. У січні цього року можна було б не хвилюватися про «копитні» закони й крити правдою-маткою (від слова «мат») Януковича й його прихвостнів. Можна було сміливо йти на Грушевського, палити шини й кидати «коктейлі Молотова» в беркутівців. Уранці 21 січня тільки треба було б бути обережним. Далі можна було б трохи відіспатися (нічого цікавого), а 18 лютого рішуче йти на «мирний наступ», спершу на Інститутську, потім у Маріїнський парк, помітингувати там години до дванадцятої, а потім звалювати, бо можна було б нарватися на неприємності. Могли б і голову відрізати, а розтрощити битою — це точно, й ніхто про це потім би й не взнав. Навіть рідні. А ввечері 18-го — прямим ходом на Майдан! То нічого, що страшно, плювати на те, що ситуація безнадійна, — все буде гаразд. Уранці 21-го тільки не виходити на відкриті місця, й узагалі, краще посидіти вдома.
Й життя було б дуже гарним і вдалим, але страшенно нудним.
Ну от, матч закінчився. Американці таки зрівняли рахунок! А потім навіть вийшли вперед!.. Під кінець здавалося, вони переможуть, але на останніх хвилина португальці зрівняли рахунок.
Таке життя!
Й для цієї футбольної групи вся інтрига ще попереду.
Учора о першій ночі я натрапив на нього, та хотілося вже спати, вірніше, спати не хотілося, в чому й проблема. Але треба вже приводити в порядок свій розпорядок дня, бо просинаюся вже надто пізно.
Тому вирішив подивитися в повторі. Не виходив на спортивні сайти, щоб не натрапити на результат й не зіпсувати собі перегляд.
Чому хотілося подивитися матч?
А от сподобалися американці. Щось в них є свіже, радісне в грі, вони не такі втомлені, як португальці, приміром. Нагадують мені українських патріотів на Донбасі — на тлі повального захоплення бейсболом й американським футболом вони люблять справжній футбол, нормальний. Тому й грають самовіддано й не зважають ні на що, — мабуть, тому, що звикли.
Уже на початку гри португальці забили гол. Здавалося, з цим матчем уже все зрозуміле. Американці атакували й знову атакували й помилялися в простих ситуаціях. Стала відчуватися в їх грі втома.
У другому таймі били в пусті ворота й влучили в захисника.
Мені набридло. Захотілося взяти нетбук і в одну хвилину узнати результат, та й узагалі все про цей матч, — що буде далі й чим закінчиться.
Нетбук у руки взяв, та результат дивитися не став.
Як би все було простіше й легше в цьому житті, якщо можна було взяти й довідатися про результат. У січні цього року можна було б не хвилюватися про «копитні» закони й крити правдою-маткою (від слова «мат») Януковича й його прихвостнів. Можна було сміливо йти на Грушевського, палити шини й кидати «коктейлі Молотова» в беркутівців. Уранці 21 січня тільки треба було б бути обережним. Далі можна було б трохи відіспатися (нічого цікавого), а 18 лютого рішуче йти на «мирний наступ», спершу на Інститутську, потім у Маріїнський парк, помітингувати там години до дванадцятої, а потім звалювати, бо можна було б нарватися на неприємності. Могли б і голову відрізати, а розтрощити битою — це точно, й ніхто про це потім би й не взнав. Навіть рідні. А ввечері 18-го — прямим ходом на Майдан! То нічого, що страшно, плювати на те, що ситуація безнадійна, — все буде гаразд. Уранці 21-го тільки не виходити на відкриті місця, й узагалі, краще посидіти вдома.
Й життя було б дуже гарним і вдалим, але страшенно нудним.
Ну от, матч закінчився. Американці таки зрівняли рахунок! А потім навіть вийшли вперед!.. Під кінець здавалося, вони переможуть, але на останніх хвилина португальці зрівняли рахунок.
Таке життя!
Й для цієї футбольної групи вся інтрига ще попереду.
Немає коментарів:
Дописати коментар