28 черв. 2014 р.

Мирне небо

     У п’ятницю 27 червня, в день народження дочки, десь за чверть на десяту вечора, я вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям. Над стріхою в розриві горіхових гілок вирізнялося пронизливо-чисте синє небо.
     О десятій вечора спливав термін «десятиденного одностороннього припинення вогню» й Порошенко мав оголосити про своє рішення з приводу його продовження чи припинення. Зрештою, вже було зрозумілим, що «одностороннє перемир’я» продовжать. Меркель суворо зажадала від Путіна протягом трьох днів прийняти конкретні заходи для нормалізації ситуації на Донбасі. Терміново почали створювати якісь контактні групи...

     Що сепари й зважати на «перемир’я» не зважали — нікого не цікавило. Як вбивали наших військових і цивільних, так і продовжували вбивали. Атакували танками наш блок-пост. Підбили вертоліт. Загинули чимало наших, у тому числі й генерал Кульчицький.
     Але якщо йдеться про війну чи мир, «цивілізована» Європа прозорими й незрячими блакитно-скляними очами, безперечно, примусить нашого Президента обрати мир, яким би він не був.
     Наші в інтернеті зайшлися в тому, що Порошенко повинен припинити цей ганебний спектакль й вставити сепарам, як належить. Я й сам написав кілька коментів.
     Наближалася десята вечора.
     На прозоро-синьому теплому небі поволі рухалися й миготіли різнокольорові вогники. Якийсь літак наближався до аеропорта Гостомель.
     Також я розумів, що припинення перемир’я так чи інакше, рано чи пізно призведе до війни з Росією.
     На мить зримо постало, що з такого літака на нас можуть полетіти ракети.
     Господи, хай Твоя воля діється.
     Вбережи нас. 

Немає коментарів:

Дописати коментар